Вчитель історії Супик Любов Богданівна

ВІДКРИТИЙ ЗАХІД до Дня вчителя

lubasupyk — Wed, 06 Jan 2016 00:56:59 GMT

ПРОДОВЖЕННЯ НА: https://drive.google.com/folderview?id=0B22hrH_HRcyzN1E4OGVGNWV0TnM&usp=sharing

ВІДДІЛ ОСВІТИ І НАУКИ

ПУСТОМИТІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ВІДКРИТИЙ ЗАХІД

до Дня вчителя

Підготувала

Супик Любов Богданівна

вчитель історії

Зубрянського НВК І-ІІІ ст.

Пустомитівського району

Львівської області

Пустомити – 2016

Відкритий захід до Дня вчителя

Мета: усвідомити роль вчителя у навчально-виховному процесі та проявити вдячність за його важливий внесок у цю справу.

Очікувані результати:

Після цього виховного заходу учні будуть розуміти:

- важливість навчально-виховної діяльності вчителя у їхньому житті;

- важливість активно вливатися у шкільне життя школи;

- необхідність самореалізації та вміння працювати в команді, розвивати комунікативні навики.

Форма підготовки відкритого заходу: проект.

Проектні завдання :

- І команда – зібрати найхарактерніші фрази вчителів школи та скласти сценку «На уроці» (відео додається - Додаток 1);

- ІІ команда – створити сценку-пантоміму шкільного іспиту з вчителем-екзаменатором та учнем, в якій дії вчителя та учня супроводжуватимуться уривками з відомих пісень, фрази з яких відтворять діалог, емоції та переживання учасників (відео додається – Додаток 2);

- ІІІ команда – скласти «Опитування, проведене учнями 11 класу» у формі запитань (поставлених учасниками команди) та відповідей, які міститимуться в окремих фразах з відомих пісень (відео додається – Додаток 3);

- ІV команда – зробити своїми руками подарунки «Осінній листопад» вчителям школи, роздрукувати запрошення для вчителів-пенсіонерів та оздобити актовий зал (запрошення та фото додається – Додаток 4, 5, 6).

Сценарій до Дня вчителя

Учні 11 класу співають пісню «Вона»:

Так у світі повелося

Що розпочинає осінь

Свято це шкільне, нам дороге!

День Учителя святкуєм –

Вчителів усіх вітаєм

І бажаєм щастя та добра!

Приспів

А вона, а вона

Сидітиме сумна –

Буде думати-гадати

Чи навчила нас добра?

Моя, вчителько, рідненька,

Моя, зоре, чарівна -

Я співатиму для неї –

А ж бринітиме сльоза!

Пісня продовжує звучати, а тим часом:

Учні 11 класу сходять зі сцени і дарують квіти та подарунки (зроблені своїми руками) вчителям. Згодом повертаються на сцену.

Ведучий :

Шановні вчителі, велике спасибі та низький уклін Вам від усіх учнів нашої школи за безцінні скарби у вигляді знань!
Цей святковий концерт присвячуємо Вам!

Учні на сцені завершують спів пісні «Вона» приспівом, вклоняються і виходять, окрім ведучих.

«Багато, багато разів в житті мені розповідали різні люди свою біографію і щоразу вони спинялися з особливою любов'ю, подовгу… на образах учителів тієї школи, де колись училися. Згадували вони не зміст уроку, не стандарт, загальний для всіх шкіл, а щось характерне, індивідуальне, притаманне своїм учителям: їхні особливості, жести, ходу, манеру вести урок,— і разом з цим неповторним, особистим, що запам'яталося в учителі,— те цінне, що було від нього одержано, можливо, в одній фразі, в одному покаранні, в одній похвалі…»

Автор слів - письменниця Марієтта Шагінян

Тому «...Борг учня перед учителем величезний, і шкода, що ми починаємо розуміти це не під час навчання, а в пору змужніння. І найчастіше це розуміння приходить тоді, коли вчитель вже спить вічним сном, і слова невисловленої вдячності важким тягарем лягають на наші душі.» - так сказав один зі східних мислителів - Джалол Ікрамі (таджицький письменник)

«...Щасливий той, хто вчасно висловив учителеві свою найщирішу вдячність.

Я вважаю себе щасливим, я встиг це зробити. Але чого варті слова вдячності проти того, що зробив для мене мій учитель!..» - слова того ж автора.

Ведучий:

А зараз – подарунок-подяка від 11 класу –

Пісня «Вчитель +»

І) Мій, добрий вчителю, душа твоя – криниця,

Скажи мені, чому, Тобі вночі не спиться?

І посивіли скроні й сумні Твої уста,

І відлітають вдаль Твої літа!

Приспів

Спасибі, вчителю, мій давній оберіг,

За те, що я вертаюсь на поріг,

За те, що я вертаюсь на поріг.

За те, що Ти навчив з добром на світі жить

І за дитинства неповторну путь!

ІІ) Пробач, учителю, соколе сизокрилий,

За те, що часом ми Тебе не розуміли,

За те, що білі скроні і сумні Твої вуста

І відлетіли вдаль Твої літа!

Приспів

Мій, вчителю, вклонюся Тобі

За Твої добрі очі,

За Твоє велике серце,

За те все добро,

Що Ти посіяв в наших душах!

«Кажуть: Батьківщина починається з матері. Хай дозволено буде сказати нам: і з учителя. Є в його місії щось таке, що зближує її з великою місією, яку надала природа матері. Уявлення про світ як про прекрасне і вічне, уявлення, яке разом з життям дає дитині мати, вчитель покликаний зробити осмисленим, і зримим.»

Автор слів - письменник Савва Дангулов

І ви це зробили – «осмисленою та зримою Ви зробили» любов своїх учнів до України. І коли ворог віроломно напав, вони, ваші учні, сміливо стали на захист свого народу, своєї країни. Давайте ж віддаймо шану хоробрим нашим воїнам-односельчанам та їхнім наставникам-вчителям!

До вашої уваги – Танець «Повертайся живим»

«Програми в усіх школах одні й ті ж, підручники однакові, але школи різні, тому що різні вчителі. Школа — це передусім учитель. Особистість учителя — наріжний камінь виховання.» - такий висновок зробив відомий український вчений-педагог - Василь Сухомлинський

Цікаві слова сказав казахський історик та письменник Тойшибеков Бауржан: «Гарний лише той учитель, у якому ще не вмер учень.»

Нас завжди цікавило, а що було б, якби учні стали вчителями? Давайте подивимось:

Сценка «Вчителі на уроці» (музичний супровід - пісня «Дякую тобі, рідна школо…»)

( У сценці використані найхарактерніші фрази вчителів Зубрянського НВК, які виділені курсивом)

Дзвенить дзвінок. Учні розсідаються за парти. Входить директор школи.

Директор. Доброго дня! Так – дата, класна робота, тема уроку. Беремо в ручечки ручечки і писяємо. Особливо це стосується вас, Марія Іванівна, бо я бачу, що вам з Катериною Михайлівною не до того. Всі решта випрямите спини, сядьте рівно, а то до двадцяти років будете горбатими, сколіозними і сліпими! А тепер, народе хороший, що у вас із домашнім, зробили? Хто хоче зі мною поспілкуватися? Бачу «ліс рук»…
Люба Богданівна (тягне руку). Можна? Можна? Ну-у!
Директор. Люба Богданівна, ви хочете відповідати?
Любов Богданівна. Ні, я хочу вийти.
Директор. Сидіти! Надумались вийти! Ще чого! Дітей не можна на уроці випускати з кабінету! … Так, хто відповідатиме?... Люди добрі, ви домашнє завдання виконали? Раз добровольців немає, то відповідатиме (дивиться в журнал) – Оксана Зенонівна.
Оксана Зенонівна. Тільки що, так відразу я.
Директор. Ну, Оксана Зенонівна, в якому році Шевченко написав «Лісову пісню»? Не підказувати! Хто підказував? Ну чесне слово, в мене немає слів. Не знаєте? Соромно! Знову двійка! Ні! Це забагато! Одиниця! Третя поспіль! А-я-яй!
Люба Богданівна (тягне руку). Ну пустіть… Я хочу вийти! Дуже-е-е!
Директор. Навіщо?
Підходить до вчительського столу та стає у відповідній позі.
Любов Богданівна. Я на вушко (шепоче).
Директор. А перерви вам мало? Га? Знову ухиляєтеся від уроків? Знаю я вашу породу. Чи може вуха пухнуть, га? Та я вас наскрізь бачу! А табличку множення розказати? А 6 на 8, га? Мовчимо? А математика – цариця полів?
Вчитель математики – Марія Петрівна. Не полів, а наук - смію замітити…
Директор. А вас, Маріє Пертрівно, ніхто не питав! Вам ясно? Раз так, то скажіть, чому дорівнює сума квадратних катетів?
Марія Петрівна. Яких-яких катетів?
Директор. Не знаєте? Може ви й про гіпотенузу нічого не чули? Два, Марія Петрівна, два! Несіть щоденника! Не має? Прийдете завтра з батьками! А ви, Оксано Іванівно, чому сяєте, з хімією у вас усе в порядку? Не повірю! Відповідайте, при якій температурі кипить прямий кут! Що, повний нуль? Абзац! Не знаєте? Ваша вчорашня виплакана трійка наказала довго жити! А контрольну ви здерли, скопіювали, так і поясните батькам, що влаштувалися тут у школі ксероксом! І з лугами у вас теж не краще. Зовсім погано. Один бал. Так що ваша карта бита. Хай батьки порадіють, яку ледацюгу виростили на мою голову.
Задзвенів мобільний телефон.
Директор. А це хто вам дозволив користуватися мобільним телефоном на уроці, Катерино Михайлівно. Я розумію, що ви з ним спите, працюєте, ходите і тому подібне. Ті ваші гаджети, контакти, проекти так зазомбували ваш мозг, що ви вже не відрізняєте Європи від Азії, суші від моря і тому подібне. От розкажіть, наприклад, куди впадає Чорне море? Не підказувати! Маріє Іванівно, я знаю, що ви вмієте «лапшу на вуха вішати» про Тома Сойєра, Робінзона Крузо, але, будь-ласка, на даний момент помовчіть.
Катерина Михайлівна. Не знаю…
Директор. А яка найвища гора на Україні?
Катерина Михайлівна. Говерла.
Директор. Ах ти ж «нездала» мала. Ну можеш, якщо хочеш.
Директор. Та-а-ак, хто нам наступний дасть відповідь на це питання? (дивиться в журнал) Нам відповість Тетяна Орестівна.
Тетяна Орестівна. А чому я?
Директор. Бо більше нікому! Відповідайте!
Тетяна Орестівна. Я не знаю.
Директор. Стидоба, Тетянище, стидоба!
Тетяна Орестівна. Що-що?
Директор. В чоло, а решта – в плечі! Сідайте, одиниця!
Директор. А це що за сторонні звуки? Леся Іванівно і Зоряно Євгенівно! Хто би міг подумати? Сидять і базікають! Я що до глечика говорю? Він скоро буде розумнішим за вас. Отже, коли Шевченко написав свою «Лісову пісню», Леся Іванівна?
Леся Іванівна. Я забула…
Директор. Не знала, не знала і забула.
Леся Іванівна. Я вчила… Знаю все про футболіста А. Шевченка.
Директор. Вчила вона! Я знаю, як ти вчила! Через пень-колоду! Переучила!... Книжки в сумці, а хлопці на думці! Називається приїхали! Добре, хоч про Шеву чула. Великий футболіст! Хоч за це «три» втулю. Слабеньке…
Оксана Ярославівна гортає журнал мод.
Директор (вихоплює журнал). Люди добрі! «Бурду» читає! Встати, Оксано Ярославівно! Вирядилась як на дискотеку! І губи нафарбувала! Скромнішою треба бути! Тут вам не гульки! Не гульки, я сказала!... Щоденник! Щоденник, бігом!
Оксана Ярославівна. Я забула…
Директор. А голову не забула? Пам'ять у неї дівоча! Якщо завтра щоденник не принесеш, то зараз же ж додому відправлю, за батьками! Хай виховують свою дочку належно!
Ольга Володимирівна. Можна увійти!
Директор. Привіт, Ольга Володимирівна, явилися-не запилилися. Де це ви пропадали? Знову каву пили? Швиденько до дошки відповідати.
Ольга Володимирівна. Я не вивчила.
Директор. Добре, що сама явилася! Ви живете по-принципу, що вчитися ніколи не пізно? Сідайте, одиниця!
Директор. Бере журнал і намагається заповнювати.
Директор. Підіб’ємо підсумки і «намалюємо» ваші «високі бали» в журнал. (Шукає ручку в кишені, сумці та т.п.) Діти, ви не бачили моєї ручки? Знову десь загубила! І у вас поназичаю і свої принесу – і все одно вони всі десь зникають… Ірина Петрівна, досить базікати, мені вже набридло! «Вас багато, а я одна»! Краще позичте свою ручку!
Директор. Ні, народе хороший, так діло не піде! Я покладав на вас великі надії, а у вас одні гульки та волейбол в голові! Лише початок року, а ви вже купу «одиниць» нахапали! Так ви зі школи ніколи не вийдете!...
Дзвенить дзвінок на перерву. Учні встають, шикуються і вклоняються перед глядачами.

Римський філософ Сенека Старший колись сказав: «Кого боги хочуть покарати, того вони роблять педагогом.»

Ви з цим погодитесь «на всі сто», особливо, якщо подивитесь на оцю історію зі шкільного життя - «Шкільний іспит»:

Сценка «Шкільний іспит» (музичний супровід - пісня «Дякую тобі, рідна школо…»)

(Сценка-пантоміма шкільного іспиту з вчителем-екзаменатором та учнем. Дії вчителя та учня супроводжуються уривками з відомих пісень, фрази з яких відтворюють діалог, емоції та переживання учасників)

Танцювальна композиція від колективу сучасного танцю «Terra viva»

А як вам такі слова нашого сучасника Максима Звонарьова:

«У гарному вчителі ми цінуємо кращі якості дресирувальника, клоуна й циркового коня, що рік за роком ганяє по колу»?

І тому рік за роком вчитель і учень, перебуваючи в стінах школи, виробляють стійкі думки та почуття, наприклад, такі:

«Опитування, проведене учнями 11 класу»

На сцену виходять двоє учнів 11 класу і по-черзі промовляють:

Напередодні свята ми взяли інтерв’ю в директора школи, а також в інших працівників та учнів школи:

Ми запитали у нашого директора Володимира Васильовича, що він думає про школу:

(звучить пісня «Моя любов»)

2. Запитавши директора, чи хоче він, щоб його учні закінчили школу із золотою медаллю, ми почули:

(звучить пісня «Цей сон, цей сон…»)

3. Ось, що говорить Володимир Васильович про свого секретаря:

(звучить пісня «Така, як ти…»)

4. Як учні випрошують оцінку в учителів:

(звучить пісня «Я буду руки тебе целовать»)

5. Ось як учні добираються до школи:

(звучить пісня «Їде маршрутка»)

6. Ми запитали в директора, що він думає з приводу, що Міністерство Освіти виділить кошти на нашу школу і почули:

(звучить пісня «По-моєму чувак нас кинули»)

7. Також ми з’ясували у Володимира Васильовича, що він хотів би зробити найближчим часом? І почули:

(звучить пісня «Я давним-давно хотів пересісти з «Жигулів»)

8. Ось що співає учень після випускного:

(звучить пісня «Відпусти»)

9. Серед учнів нашої школи ми провели опитування і ось, що вони думають про нашого директора:

(звучить пісня «О, Боже, какой мужчина»)

10. Ось, що наші учні будуть говорити Володимиру Васильовичу і вчителям після закінчення школи:

(звучить пісня «Па-па»)

11. І на завершення – ми запитали у вчителів, як вони збираються святкувати День вчителя? І почули:

(звучить пісня «Гей забава, забава аж до рання»)

Танцювальна композиція від колективу естрадного танцю «Terra viva»

Всі учні 11 класу виходять на сцену і на завершення вітають вчителів:

Привітання вчителям:

Учениця 1:

Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

Мить, коли учитель-математик

Каже: «Піднімайсь! До дошки йди!

Учениця 2:

Мить, коли окрилений філолог

Прорікає: «Пишемо диктант!»

А рішучий завуч б'є на сполох;

«Кинь шпаргалку! Розвивай талант!»

Учениця 3:

Мить, коли усміхнений директор

На контрольну радісно спішить,

А галантний дядечко-інспектор

Документи в папках потрошить!

Учень 4: Коли тести пропонує фізик,

Учень 5: Музикант настроює рояль,

Учень 6: Як біолог марно сушить мозок,

Учень 7: А географ дує, як містраль.

Учень 1: Як історик датами морочить,

Учень 2: Фізкультурник біга, як Пеле.

Учень 3: Зарубіжник серенади строчить,

Учень 4: Трудовик монтує «Шевроле»,

Учень 5: Як завгосп комп'ютерами марить,

Учень 6: Бібліограф книги роздає,

Учень 7:

Як психолог лине поза хмари

Щастячко шукать своє й моє.

Учень 1:

Скільки не судилося б ходити

В перший клас читати «Буквара»,

Усі разом:

Школу рідну будемо любити

Ту, де кожна вчителька - зоря!

Всі разом співають пісню «Вчителю»:

І) Через пару років, які пролетять як місяць,

Із класу я Твого піду.

Без Тебе, любий учитель,

Навчуся сам я жити, дорогу додому знайду.

І будуть інші діти дарувати Тобі квіти,

Твою пізнають доброту –

Ви будете одна сім”я.

Приспів:

І в класі сонце засяє, пісня весела заграє

Як на дитячих обличчях щирий побачиш ти сміх.

Варто учнів покохати, себе частину віддати,

І вже за декілька років мамою станеш для них.

ІІ) І це знають всі, це знаю я,

Яка важка професія Твоя!

Тримайся! Тримайся! Тримайся!

І у сумну годину, найважчий час

Ти все одно так сильно любиш нас!

Зізнайся! Зізнайся! Зізнайся!

Приспів.

УРОК-ПРОЕКТ Наукова конференція, приурочена 100 річниці з дня створення Легіону УСС та бою на горі Маківці

lubasupyk — Wed, 06 Jan 2016 00:33:37 GMT

ПРОДОВЖЕННЯ: https://drive.google.com/folderview?id=0B22hrH_HRcyzallhLVRTbkIzZFk&usp=sharing

ВІДДІЛ ОСВІТИ І НАУКИ

ПУСТОМИТІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

УРОК-ПРОЕКТ

Наукова конференція, приурочена 100 річниці з дня створення Легіону УСС та бою на горі Маківці

Підготувала

Супик Любов Богданівна

вчитель історії

Зубрянського НВК І-ІІІ ст.

Пустомитівського району

Львівської області

Пустомити - 2016

ТЕМА. Наукова конференція, приурочена 100 річниці з дня створення Легіону УСС та бою на горі Маківці

НАЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

провести дослідження історії створення Легіону УСС;
провести дослідження історії бою на горі Маківці;
з’ясувати значення діяльності Легіону УСС для подальшої історії України;
дослідити участь наших краян у національно-визвольному русі та військових формуваннях січових стрільців;
дослідити участь наших краян у сучасній українсько-російській війні;
провести аналогію австрійсько-російської 1914-1917 рр. та сучасної українсько-російської воєн.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ:

Після цього уроку учні зможуть:

аналізувати, який вплив мало створення Легіону УСС;
оцінити важливість участі січових стрільців у ході Першої світової війни та, зокрема, їх впливу на хід битви під Маківкою;
визначити, який вплив на подальшу історію України мала діяльність УСС;
дізнатися про участь наших краян в лавах Українських Січових Стрільців та наших сучасників у бойових діях в зоні АТО на даний момент;
провести аналогію австрійсько-російської 1914-1917 рр. та сучасної українсько-російської воєн.

ТИП УРОКУ: засвоєння нових знань.

ФОРМА УРОКУ: урок-проект шкільна конференція.

ОБЛАДНАННЯ: карта України, світлини зразків військової уніформи УСС, мультимедійні засоби, презентації, відеоматеріали, Додатки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 (додаються).

ХІД КОНФЕРЕНЦІЇ

І. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

На підготовчому етапі учні об’єднуються у чотири групи, кожна з яких отримує завдання за тематичними блоками:

І група. Тематичний блок «Утворення та бойовий шлях Легіону УСС»

Завдання учням

Дослідити історію утворення Легіону Українських Січових Стрільців.
З’ясувати значення діяльності Легіону УСС та характерні особливості цього військового формування.
Написати реферат та створити презентацію на тему «Утворення та бойовий шлях Легіону УСС».

ІІ група. Тематичний блок «Українські жінки в Легіоні УСС»

Завдання учням

Дослідити участь українських жінок у бойовій діяльності Легіону Українських Січових Стрільців.
Розглянути коротку біографію найвідоміших жінок-усусів.
Написати реферат та створити презентацію на тему «Українські жінки в Легіоні УСС».

ІІІ група. Тематичний блок «Бій на горі Маківка. 100 років тому»

Завдання учням

Дослідити історію битви на горі Маківці та участь в ній українських січових стрільців.
З’ясувати значення участі січових стрільців у битві на горі Маківці.
Написати реферат та створити презентацію на тему «Бій на горі Маківка. 100 років тому».

Вчитель історії. Тематичний блок «Наші краяни на захисті Вітчизни 100 років тому і тепер»

Дослідити участь наших краян в лавах Українських Січових Стрільців.
Дослідити участь наших краян у бойових діях в зоні АТО.
Провести аналогію австрійсько-російської 1914-1917 рр. та сучасної українсько-російської воєн.
Створити презентацію на тему «Наші краяни на захисті Вітчизни 100 років тому і тепер».

ІV група. Зробити навчально-презентаційні стенди за назвами:

«Основні відомості про Легіон Українських Січових Стрільців»;
«Чи знаєте ви, що?» (публікації та фото додаються (Додаток 9)).

ІІ. ОСНОВНИЙ ЕТАП

Вступне слово вчителя (супроводжується презентацією «Українські Січові Стрільці» (Додаток1)).

Війна, військовий наступ, добровольчі батальйони (легіони), російські загарбники…

Ці слова болем відгукуються в наших серцях. Це наше сьогодення. Але 100 років тому назад наші діди і прадіди вже чули їх. 1914 р. і 2014 р. – здається у нас дежавю…

100 років тому назад 1 серпня 1914 року почалася Перша світова війна. Запеклими ворогами в ній стали дві сусідні імперії – Австро-Угорська та Російська. Найжахливішим для українців стало те, що Україна була поділена між ними – Наддніпрянщина в колоніальній залежності від Росії, Західна Україна (Галичина, Буковина, Закарпаття) - від Австро-Угорщини. Мобілізовані до двох армій українці змушені були воювати між собою. Очевидним був лише такий факт – українці під Росією були повністю обмежені у своїх правах, а західні українці під Австрією мали відносну свободу і рівність в національному, економічному та політичному житті, тому більшість українців схилялась до підтримки Австрії у цій війні.

Відразу на другий день війни лідери українських політичних партій утворили у Львові Головну Українську Раду для координації дій в умовах війни. Вони ж і 4 серпня ухвалили рішення про формування у складі австрійського війська добровольчої частини «Легіону Українських Січових Стрільців». А 6 серпня 1914 року було створено Українську Бойову Управу на чолі з Кирилом Трильовським. Це і стало офіційною датою створення Легіону УСС.

До Легіону записалися відразу 28 тисяч добровольців, більшість з яких були членами українських пожежно-спортивних і військових товариств – «Сокіл», «Січ», «Пласт» і «Січових Стрільців» - переважно гімназисти і студенти. Проте австрійське командування дозволило лише 2500 осіб, а замість 100 українських старшин відкликало з австрійської армії тільки 16. Головним командантом (командиром) став Михайло Галущинський. 3 вересня у Стрию усуси прийняли присягу. Перше бойове хрещення вони отримали на Ужоцькому перевалі 27 вересня.

А тепер кілька цікавих фактів про УСС:

- Легіон Українських Січових – перша військова частина від часу ліквідації легендарної Запорізької Січі.

- Саме вони запровадили нову військову термінологію, розподіл на бойові частини (курінь – сотня – чота – рій), який був запроваджений пізніше в УПА, створили новий військовий однострій.

- Усуси стали авторами відомих бойових пісень («Червона калина», «Чуєш, брате мій», «Ой на горі, на Маківці» та ін.)

А тепер перейдемо до основної частини нашої конференції – виступу наших учасників. Отже, послухаймо першу доповідь.

І група. Тематичний блок «Утворення та бойовий шлях УСС»

(Додаток 2, Додаток 3)

Обговорення. Запитання присутніх та відповіді доповідачів щодо даної теми.

ІІ група. Тематичний блок «Українські жінки в Легіоні УСС»

(Додаток 4, Додаток 5)

Обговорення. Запитання присутніх та відповіді доповідачів щодо даної теми.

ІІІ група. Тематичний блок «Бій на горі Маківка. 100 років тому»

(Додаток 6, Додаток 7)

Обговорення. Запитання присутніх та відповіді доповідачів щодо даної теми.

Вчитель історії. Тематичний блок «Наші краяни на захисті Вітчизни 100 років тому і тепер»

(Додаток 8)

Обговорення. Запитання присутніх та відповіді доповідача щодо даної теми.

ІІІ. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

Заключне слово вчителя.

А тепер давайте подумаймо, що змінилося з того часу? Ворог – той самий, причини війни – ті ж, але обставини – інші. Сто років тому українська земля була підневільна, сьогодні –незалежна Українська держава, тоді Легіон УСС був у складі імперської армії, сьогодні ж –своє українське військо, і, найголовніше – сто років тому російські загарбники окупували останній оплот українства – Галичину, а сьогодні – лише на підступах до нашої держави, на Донбасі. Отже, пожертва наших українських легіонерів столітньої давності не минула надарма, вона стала фундаментом будівництва нової Української держави та нової української армії.

урок-проект Місце Тараса Шевченка в українському національному відродженні

lubasupyk — Wed, 06 Jan 2016 00:29:00 GMT

ПРОДОВЖЕННЯ:https://drive.google.com/folderview?id=0B22hrH_HRcyzaGpLZDliVVZYM00&usp=sharing

ВІДДІЛ ОСВІТИ І НАУКИ

ПУСТОМИТІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Відкритий урок-проект

Місце Тараса Шевченка в українському національному відродженні

Підготувала

Супик Любов Богданівна

вчитель історії

Зубрянського НВК І-ІІІ ст.

Пустомитівського району

Львівської області

Пустомити -2016

ТЕМА. Місце Тараса Шевченка

в українському національному відродженні

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

ознайомитись з творчістю Т. Шевченка та її впливом на національну свідомість українців;
дослідити історію утворення та діяльності Кирило-Мефодіївського товариства та участі у ньому Т. Шевченка;
формувати вміння аналізувати, узагальнювати та критично оцінювати історичні процеси;
виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ:

Після цього уроку учні зможуть:

аналізувати, який вплив мала творчість Т. Шевченка на пробудження національної свідомості;
оцінити важливість діяльності Кирило-Мефодіївського товариства та участь у ньому Т. Шевченка, а також який це мало вплив на національне відродження українців;
визначити, який вплив загалом мало життя і творчість нашого генія, Тараса Шевченка, на національне відродження України.

ТИП УРОКУ: засвоєння нових знань.

ФОРМА УРОКУ: урок-проект.

ОБЛАДНАННЯ: карта України, портрет Т. Г. Шевченка, «Кобзар», мультимедійні засоби, презентації, відеоматеріали, Додатки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 (додаються).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

- Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. - 2-е вид. - К.: Обереги, 2004. - 480 с.

- Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. / Упоряд., підгот., тексти, передм., приміт., покажч. В. Л. Смілянська. - К.: «Дніпро», 1991. - 702 с.

- Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 191-192.

- Огієнко І. Тарас Шевченко/ Упоряд. М. С. Тимошик. - К.: «Наша наука і наша культура», 2002. - 440 с.

- Вікіпедія. uk.wikipedia.org/wiki/Шевченко_Тарас_Григорович.

- www.univ.kiev.ua

- taras-shevchenko.in.ua

ПРОЕКТНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОМАНД:

Команда «Дослідники» - дослідження теми «Літературна діяльність Тараса Шевченка» і створення презентації до неї та відео-ролика «Тарас Шевченко – український геній»;
Команда «Політологи» - дослідження теми «Кирило-Мефодіївське товариство і Тарас Шевченко» та створення презентації до неї;
Команда «Аналітики» - дослідження теми «Місце Тараса Шевченка в українському національному відродженні» та створення презентації до неї;
Капітани команд спільно з учителем – випустити газету «Шкільний вулик» на тему «Місце Тараса Шевченка в українському національному відродженні».

СТРУКТУРА УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Представлення учнями проектів-презентацій

1. Літературна діяльність Тараса Шевченка

2. Кирило-Мефодіївське товариство і Тарас Шевченко

3. Місце Тараса Шевченка в українському національному відродженні

ІV. Узагальнення та систематизація знань

V. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

«Не видко було, що під тим попелом минулого, під цвіллю сучасного лежать здорові,

могутні зерна народного життя й починають проростати тихо й непомітно…»

(М. Грушевський)

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ:

Цього року виповнюється вже 200 років з дня народження українського генія – Тараса Григоровича Шевченка. В нашій школі, як вам відомо, впродовж цього навчального року діє проект «Ми чуємо, тебе Тарасе, крізь століття..», приурочений цій визначній даті. В рамках цього проекту ми з вами також заздалегідь попрацювали над своїм міні-проектом «Місце Тараса Шевченка в українському національному відродженні», який є завершальним .

Вчитель демонструє презентацію проектної діяльності (Додаток 1).

ВСТУП:

Учень демонструє відео «Тарас Шевченко – український геній», підготовлене командою «Аналітики» (Додаток 2).

ІІІ. Представлення учнями проектів-презентацій

ВИСТУП УЧНІВ КОМАНДИ «ДОСЛІДНИКИ»

На основі презентації «Літературна діяльність Тараса Шевченка» (Додаток 3).

ВЧИТЕЛЬ

Демонстрація відео «Історія України устами Т. Шевченка» (Додаток 4).

ВИСТУП УЧНІВ КОМАНДИ «ПОЛІТОЛОГИ»

На основі презентації «Кирило-Мефодіївське товариство і Тарас Шевченко» (Додаток 5).

ВИСТУП УЧНІВ КОМАНДИ «АНАЛІТИКИ»:

На основі презентації «Місце Тараса Шевченка в українському національному відродженні» (Додаток 6).

ДЕМОНСТРАЦІЯ ВИПУЩЕНОЇ ШКІЛЬНОЇ ГАЗЕТИ «ШКІЛЬНИЙ ВУЛИК» НА ТЕМУ «МІСЦЕ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ВІДРОДЖЕННІ», яку підготували капітани трьох команд спільно з учителем (Додаток 7).

ДУБНЕВИЧ ВІКТОРІЯ, учениця 9 класу

Декламація авторського вірша

«Тарасу Шевченку, що у Зубрі»

Стоїть Шевченко, дивиться увись

На рідну землю, на свою країну.

І дзвонять дзвони в ту священну мить,

І люди славлять вільну Україну.

Стоїть Шевченко у моїм селі –

Так величаво не стояв ніколи.

Ми згадуєм ті незабутні дні,

Як здобували на майдані волю.

Як ми кували волю у борні.

Як розривали віковічні пута.

Ми вільні, ніби птахи! Вільні ми!

І думка, й подих, й помисли розкуті.

Стоїть Шевченко у моїм селі,

А ми, щодня приходячи до школи,

Кладем вінки від вдячних школярів

За те, що допоміг діждать свободи!

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда за запитаннями:

В який історичний період жив Т. Г. Шевченко?
В якому становищі перебував український народ?
Як ви розумієте вислів «Не видко було, що під тим попелом минулого, під цвіллю сучасного лежать здорові, могутні зерна народного життя й починають проростати тихо й непомітно…»?
Назвіть основні періоди літературної творчості Т. Шевченка.
Яку політичну мету ставили перед собою кирило-мефодіївці і, зокрема, Тарас Шевченко?
Зробіть висновок щодо впливу Т. Г. Шевченка на національне відродження України.

V. Домашнє завдання:

Продовжити дослідження на дану тему;
Повторити пройдений матеріал.

УРОК-ПРОЕКТ НА ТЕМУ: Історія української гривні

lubasupyk — Wed, 06 Jan 2016 00:25:24 GMT

ПРОДОВЖЕННЯ:https://drive.google.com/folderview?id=0B22hrH_HRcyzaTJGMXR3Q3RtSk0&usp=sharing

ВІДДІЛ ОСВІТИ І НАУКИ

ПУСТОМИТІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ВІДКРИТИЙ

УРОК-ПРОЕКТ

НА ТЕМУ:

Історія української гривні

Підготувала

Супик Любов Богданівна

вчитель історії

Зубрянського НВК І-ІІІ ст.

Пустомитівського району

Львівської області

Пустомити – 2016

ТЕМА. Історія української гривні

Навчальні цілі:

- Коли, де і ким були запроваджені перші українські гроші;

- Історія українських грошей від найдавніших часів;

- Походження назви сучасної української грошової одиниці – «гривні»;

- Походження символів, зображених на українських грошах різних часів;

- Значення української національної грошової одиниці гривни для розбудови та становлення української держави.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні будуть знати:

історію виникнення та розвитку українських грошей;

історію походження назви сучасної української грошової

одиниці – «гривні»;

історію походження символів, зображених на українських грошах різних часів;
важливість взаємозв’язку минулої історії українських грошей із сучасною.

Обладнання: карта України, мультимедійні засоби, презентації, Додатки 1, 2, 3, 4, 5, 6 (додаються).

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма уроку: урок-проект.

Проектні завдання :

«Історики» - дослідження теми «Гривня за часів Київської Русі» та створення стінгазети «Історія української гривні»;
«Дослідники» - дослідження теми «Історія української гривні в часи національно-визвольних змагань» та презентація до неї;
«Художники» - дослідження теми «Історія української гривні в наш час» та презентація до неї; створення зразків-проектів грошової одиниці Зубрянського навчально-виховного комплексу (фото додаються).

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя (презентація «Вислови про гроші»- Додаток 1):

Гроші щастя не приносять,

але здорово зміцнюють нервову систему.

(невідомий автор)

Біда з грішми — біда без грошей

(українська приказка)

Всім відомо, що за гроші можна купити туфлі, але не щастя, їжу, але не апетит, ліжко, але не сон, ліки, але не здоров'я, слуг, але не друзів, розваги, але не радість, вчителів, але не розум

Гроші для людей розумних складають засіб,

для дурнів - мету

(А. Декурсель)

Де гроші говорять, там правда мовчить

(українська приказка)

Корінь усього лихого – це грошолюбство…

Задумуючись над цими висловами, я сподіваюся, що ви зрозуміли основну думку, яку б мені хотілося довести. «Коренем» проблем, які пов’язані з грішми є не самі гроші, а відношення людей до них. «Грошолюбство», тобто любов до грошей псують людину, заохочують до поганих, часом жахливих вчинків. А самі гроші в історії людства стали зручним елементом у сфері торгівлі, допоміжним засобом для товарообміну.

Сьогодні ми поговоримо про історію виникнення української національної валюти – гривни.

Зокрема ми з’ясуємо:

Коли, де і ким були запроваджені перші українські гроші;
Історію українських грошей від найдавніших часів;
Походження назви сучасної української грошової одиниці – «гривни»;
Походження символів, зображених на українських грошах різних часів.

Для цього ми з вами протягом двох тижнів зорганізували проектну діяльність в даному напрямку. Клас був поділений завчасно на три команди, кожна з яких мала своє завдання. Це команди «Історики», «Дослідники» та «Художники».

Команда «Істориків» працювала над темою «Гривня за часів Київської Русі», «Дослідники» досліджували історію створення української національної одиниці, гривни, в часи визвольних змагань у першій половині ХХ ст., «Художники» - над темою «Історія сучасної української гривні» та створенням грошей нашої школи, враховуючи стилістичні та символічні елементи, притаманні грошовим знакам.

Отже, поділитися зі своїми дослідженнями запрошується команда «Істориків».

ІІ. Хід уроку

Гривна за часів Київської Русі

Виступи учнів.

Капітан команди «Істориків» представляє презентацію «Гривня за часів Київської Русі» (Додаток 2), робить підсумки.

Слово вчителя:

- Отже, поділитися зі своїми дослідженнями запрошується команда «Дослідників», яка підсумовує опрацьований матеріал.

Завдання для команд «Дістатись до вершини гори»(Додаток 3)

Спочатку учні вгадують слова за допомогою запитань, а розгадані слова у свою чергу допомагають «підніматись по схилах гори наверх»;
Початкові або інші букви з цих слів дають розв’язку ключового слова, що і свідчить про « підкорення вершини гори».

На завдання виділяється – 7 хв. За правильний розв’язок – 7 балів, а за першість – 1 бал.

Відповіді: 1 - гривня, 2 - рубль, 3 - лічби, 4 - ваги, 5 - новгородські, 6 - татарські; ключове слово - гривна

Історія української гривни в часи національно-визвольних змагань

Виступи учнів.

Капітан команди «Дослідників» представляє презентацію «Історія української гривні в часи національно-визвольних змагань» (Додаток 4), робить підсумки.

Завдання для команд «Поясни слово або словосполучення»

(Додаток 5 – Презентація)

Вчитель показує в презентації слова та словосполучення, пов’язані з темою «Історія української гривні в часи національно-визвольних змагань», а учні в командах мають дати письмове тлумачення їх.
За точне визначення – 3 бали, за нечітке – 2 бали і менше.

Історія української гривни в наш час

Слово вчителя:

-Отже, розказати про своє дослідження запрошується команда «Художників»..

Виступи учнів.

Капітан команди «Художників» представляє презентацію «Історія сучасної української гривні» (Додаток 6), робить підсумки. Опісля учасники представляють зразки-проекти грошової одиниці Зубрянської школи і пояснюють використані символи та елементи в них.

Підсумок

Слово вчителя:

Я сподіваюся, що ці знання з історії українських грошей розширили ваш кругозір, прояснили походження назви нашої грошової одиниці та символів, використаних на ній.

А на завершення, пам’ятайте (Презентація «Вислови про гроші» - Додаток 1):

Занадто багато людей витрачають гроші,

яких вони не заробили,

на речі, які їм не потрібні,

тільки для того, щоб вразити людей,

яких вони терпіти не можуть

(Уїлл Роджерс)

Заробити великі гроші - сміливість,

утримати їх - розумність,

а з гідністю витратити - мистецтво.

(Бертольд Авербах)

Гроші для людей розумних складають засіб,

для дурнів – мету

(А. Декурсель)

Урок-проект Діяльність УПА на території Закерзоння (Любачівщини) - ІІ част.

lubasupyk — Wed, 06 Jan 2016 00:15:44 GMT

ПРОДОВЖЕННЯ:https://drive.google.com/folderview?id=0B22hrH_HRcyzTFV2YTJlUVkxQmc&usp=sharing

ВИСТУП УЧНИЦІ: Старчак Ірини

На основі презентації «Сотенні куреню «Залізняка» (Додаток 4).

Сотенні куреню «Залізняка»

МАЗУР Григорій (псевдо «Калинович») – народився 15 січня 1912 року в селі Карів Рава-Руського повіту (тепер Львівська обл.). Сотенний сотні «Месники-1». Син Василя та Пелагії. Член ОУН з 1936 року. З квітня 1946 року в лавах УПА – сотня «Залізняка», де займав пост командира ІУ повстанської чоти, чоти кіннотників. Після створення куреня «Месники» стає командиром ІІІ чоти сотні «М – 3». З березня 1946 року – командир сотні «М-1», діє на території Ярославщини, зокрема, Синявщини, аж до розформування підрозділів УПА на Закерзонні. За час його командування жоден із його підрозділів не зазнав поразки. Всі бойові операції, проведені ним, відзначились значними перемогами над переважаючими силами ворога. У серпні 1947 року під час переходу польсько-чеського кордону біля міста Рабки поранений у бою чеськими прикордонниками, захоплений у полон і переданий полякам. 10 січня 1949 року в Ряшеві засуджений до смертної кари. Страчений у Варшаві.

ШИМАHСЬКИЙ Іван (псевдо «Шум») – народився у 1913 році у селі Люблинець Новий Любачівського повіту ( тепер Польща). Сотенний сотні «Месники-2», хорунжий УПА. В 1934–1936 рр. служив у підрозділах кавалерії Польського Війська у місті Ланьцуті. Член та організатор ОУH, УHС (Ураїнської Національної Самооборони) на теренах Любачівщини і Чесанівщини. В 1944–1947 рр. – заступник командира «Залізняка» куреня «Месники» та командир сотні «Месники-1», а з листопада 1945 р.– командир сотні «Месники-2». Загинув 5 вересня 1947 року в криївці біля села Монастир, зраджений стрільцем «Левком».

БУЛАС Теодор (псевдо «Балай», «Бень») - народився 6 березня 1913 року у селі Вілька Горинецька Любачівського повіту (тепер Польща). Сотенний сотні «Месники-3». Закінчив 6 класів початкової школи. Рільник. 1933–1934 рр. служив у ВП, закінчив підстаршинську школу. 1941–1944 рр. – в українській поліції. В лавах УПА з весни 1944 р., командир чоти у сотні «Залізняка». З осені 1944 р.– командир чоти у сотні «М-2», а з квітня 1945 р. – командир новоствореної сотні «М-3». Загинув 11 червня 1946 року у бою з солдатами ВП (Війська Польського) біля Старого Села: щоб не попасти живим у руки ворога, підірвав себе гранатою. Похований у лісі біля присілка Щебивовки села Сурмачівка Ярославського повіту.

ТАРАБАHЬ Микола (псевдо «Туча») – народився у 1921 році в селі Будомир Любачівського повіту (тепер Польща). Сотенний сотні «Месники-3». Під час війни був членом 1-ої української дивізії УHА «Галичина», де служив у підрозділі артилерії. Від весни 1944 р. перебуває в лавах УПА. З 30 травня 1946 р. – командир сотні «Месники-2». Легендарний учасник і переможець багатьох боїв з німецькими та комуністичними загарбниками на Закерзонні. Літом 1947 р. з групою повстанців перейшов до американської окупаційної зони, де склали зброю. Живе у США.

ЯРМОЛА Василь (псевдо «Яр») – народився у 1915 року в селі Вербиця Рава-Руського повіту (тепер Польща). Сотенний сотні «Месники-4». Член ОУH від 1936 р. За її наказом вступає до української допоміжної поліції. З весни 1944 р. перебуває в лавах УПА, командир III чоти сотні «Залізняка», пізніше – командир I чоти сотні «Месники-1». Літом 1945 р. організовує четверту сотню куреня «Месники» – «Месники-4» і стає її командиром. У жовтні 1946 р. переведений до 28 Тактичного Відтинка «Данилів», де був призначений командиром сотні «Вовки I». За непідтвердженим джерелом інформації загинув на терені Грубешівщини в липні або серпні 1947 року.

ЛЕВКО Григорій (псевдо «Крук») – народився у 1917року в селі Кобильниця (?) Любачівського повіту (тепер Польща). Сотенний сотні «Месники-5», хорунжий УПА. Співорганізатор і учасник українського підпілля. З осені 1945 р. командир сотні «Месники-5» в курені «Месники». Восени 1947 р. з групою повстанців перейшов до американської окупаційної зони, де склали зброю. Подальша його доля залишається нез’ясованою. Під кінець 1950-х років совєцькі органи повідомляли про його загибель, проте під час судового процесу над командиром «Залізняком» в Перемишлі в 1961 році виринула справа про можливе проживання командира «Крука» в Західній Німеччині.

Пісня «Крук».

ВИСТУП УЧНИЦІ: Кобуз Марти

На основі презентації «Цікаві факти з життя повстанців куреню «Залізняка» (Додаток 5).

Бій в Олешичах

15 вересня 1945 року повстанські рої і чоти сотні УПА «Месники-3» командира «Балая» підходять під Олешичі та в сутінках займають висхідні бойові позиції.

Про цей бій та атаку українських повстанців на Олешичі згадує і пан Владислав Шельонговскі, один із командирів польських «червоних» підрозділів, які воювали на Закерзонні з нашими повстанцями, у виданій ним книжці «Розбурханий Сян». Він пише: «З південної сторони пронеслося «Слава!» і «Туча» підняв свою сотню в атаку. Загриміли кулеметні черги солдатів, які охороняли «репатріантів», але упівці (повстанці), як буря, влетіли до табору. Через кілька хвилин безнадійного опору солдатів упівці здобули залізничу станцію, облили її бензином та підпалили».

Бій з більшовиками на Мриглодах та Грушці

    Повстанська чота командира «Дима» розташувалась у хатах на присілку Грушка, а чота командира «М’яча» – у хатах села Мриглоди.
На початку березня 1945 року стояв сильний мороз, гуляла зловіща сніжна завірюха. Мело снігом так, що світу не було видно.
   А в недалекій Раві-Руській большевики готувалися до остаточної розправи з українськими «бандьорами». Сексоти та донощики повідомили їм, що на присілку Грушка та Мриглодах перебувають українські повстанці куреня «Залізняка», що їх дуже багато і що вони добре озброєні.
За словами очевидців та учасників боїв, хлопці з «барвінку» пішли на допомогу оточеним побратимам, безстрашно боролися з ворогом як молоді леви, ліквідували не одного большевицького гада, але пробитися до оточених не змогли.
    В нерівному бою загинули чотові «Дим» і «М'яч», та всього 62 повстанці.
Після бою командир «Залізняк» висловив хлопцям з «барвінку» щиру подяку за їхню мужність, відвагу і зняв з них достроково покарання за порушення дисципліни.

Пісня «Чорна вишиванка».

ВИСТУП ВЧИТЕЛЯ (Додаток І, ІІ)

На основі презентації «Етапи збройної боротьби на території Закерзоння»

(Додаток 6)

На основі презентації «Повстанці – вихідці з нашого краю»

(Додаток 7)

Пісня «Сніги, сніги…».

ІV. Підсумки уроку.

Отримані знання учні закріплять на підсумковій грі «Що? Де? Коли?», проведення якої передбачено вкінці Тижня культури рідного краю.

Урок-проект Діяльність УПА на території Закерзоння (Любачівщини) - І част.

lubasupyk — Wed, 06 Jan 2016 00:13:02 GMT

ПРОДОВЖЕННЯ:https://drive.google.com/folderview?id=0B22hrH_HRcyzTFV2YTJlUVkxQmc&usp=sharing

ВІДДІЛ ОСВІТИ І НАУКИ

ПУСТОМИТІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Відкритий урок-проект

Діяльність УПА на території Закерзоння (Любачівщини)

Підготувала

Супик Любов Богданівна

вчитель історії

Зубрянського НВК І-ІІІ ст.

Пустомитівського району

Львівської області

Пустомити – 2016

ТЕМА. Діяльність УПА на території Закерзоння (Любачівщини)

МЕТА:

виховувати в учнів любов до свого народу та відповідальність за свій край і Батьківщину;
познайомити дітей з діяльністю УПА на теренах Закерзоння (Любачівщини);
дослідити бойовий шлях вояків УПА, вихідців з Любачівщини (сіл Радруж, Дев’ятир).

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ:

Після цього уроку учні будуть знати:

Як було організовано діяльність УПА на Закерзонні (Любачівщині);
Важливі події з життя керівників УПА на Закерзонні (Любачівщині);
Цікаві факти з життя повстанців куреня «Залізняка»;
Бойовий шлях вояків УПА, вихідців з Любачівщини (сіл Радруж, Дев’ятир).

ТИП УРОКУ: засвоєння нового матеріалу

ФОРМА УРОКУ: дослідницький урок-проект

ОБЛАДНАННЯ: карта України, карта Закерзоння, мультимедійні засоби, презентації, таблиці та схеми, додатоки 1,2,3,4,5,6 (додаються).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

- Бастіон і Батурин. УПА та підпільна організація ОУН в Ярославщині, Любачівщині та Томашівщині в 1944-1947 рр.: Документи та матеріали/ Упорядники Мирослав Іваник, Михайло Бохно. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2012.

- Вісник Любачівщини. Випуск 3 – Львів: Видавництво товариства «Любачівщини».

- Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» / Упорядник Ігор Гнаткевич. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997.

- Приватний архів учителя історії Супик Л. Б. (фото і документи).

- Судин Ю., Судин Д. Закерзоння 1939-1947 : Хроніка подій. – Львів: Сполом, 2007.

- Свідчення очевидців.

- Тарнавська Розалія. Здобути волю поклялись. Поезії. – Львів, 2005.

ПРОЕКТНІ ЗАВДАННЯ УЧНЯМ:

Організація та структура УПА на Закерзонні (Любачівщині);
Мирослав Онишкевич («Орест») – командир ВО «Сян»;
Іван Шпонтак – курінний отаман куреню «Залізняка»;
Сотенні куреню «Залізняка»;
Цікаві факти з життя повстанців куреню «Залізняка». Бій в Олешичах. Бій з більшовиками на Мриглодах та Грушці;
Зібрати інформаційну папку «Діяльність УПА на території Закерзоння (Любачівщини)»;
Облаштувати інформаційний куток в школі - «70 років УПА»

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ:

70 років пройшло з того часу коли було створено УПА. Цим мужнім повстанцям ми приурочимо цей урок.

Якось, коли мій дідо, згадуючи про великі Любачівські ліси, сказав таку фразу: «Якби ви знали, скільки молодих хлопців і дівчат загинуло в цих лісах!». І це правда. В умовах суворого режиму окупації, регулярних розгулів польського бандитизму, грабежів, пожеж, а також активного поширення національно-визвольного руху, сотні молодих хлопців з навколишніх сіл добровільно вступали в ряди УПА. До цих пір пробирає гордість за цих справжніх чоловіків, які брали на себе відповідальність за свої сім’ї, за рідний край, за батьківщину…

Наше село Зубра – це переселене село. Більшість його сучасних мешканців поселилася тут після Другої світової війни в результаті насильницької депортації українців з території крайніх західноукраїнських земель впродовж 1944-1946 рр., які віддав Сталін Польщі і які тепер називаються Закерзонням. Тому участь наших родичів та односельчан у повстанському русі пов’язана з тими землями Закерзоння, а саме, їх частиною - Надсяння, на яких вони проживали до 1946-1947 рр., у час найактивнішої діяльності УПА. Основна частина жителів села Зубри – це вихідці з таких сіл Надсяння - Радруж,

Дев’ятир, Річиця, які тепер відносяться до Любачівського та Томашівського повітів Польщі.

Після депортації 1944-1946 рр. та акції «Вісла», якою польська комуністична влада завершила етнічну чистку теренів Закерзоння від українців, діяльність УПА на цих теренах була припинена. Доля багатьох повстанців вирішилася по-різному. Одні за вказівками керівництва УПА похідними групами пішли на Захід через Чехословаччину на територію Західної Німеччини, окупованої по завершенні війни американцями, причому частина досягла мети, а інші – були схоплені чехословацькими комуністами та передані Польщі. Інші – перейшли з родичами до території УРСР, аби продовжувати підпільну боротьбу тут. Ще інші – залишились на своїй рідній землі та продовжували воювати тут. Тому історія підпільної боротьби наших краян пов’язана як з теренами Надсяння (Любачівщини) так і з територією Львівщини (селом Зубра).

ІІІ. План уроку

Організація та структура УПА на Закерзонні (Любачівщині);
Мирослав Онишкевич («Орест») – командир ВО «Сян»;
Іван Шпонтак – курінний отаман куреню «Залізняка»;
Сотенні куреню «Залізняка»;
Цікаві факти з життя повстанців куреню «Залізняка». Бій в Олешичах. Бій з більшовиками на Мриглодах та Грушці.
Основні етапи збройної боротьби на території 27-го тактичного відтинку «Бастіон»
Вояки УПА з Любачівщини.

ВИСТУП УЧНІВ:

Вірш «Збожеволіли» (Розалія Тарнавська)

І учень (Сапсай Настя, 8 кл.)

Усі, мов збожеволіли, клянуть і лають

Обкрадену, обдерту волю ту.

Якби її ви кров’ю здобували,

Тоді би знали їй ціну.

А що оті, котрі в бою упали?

Яким не сповнились тоді ще й двадцяти?

Хіба вони комусь колись казали:

«Я піду в бій, а ти мені плати»?

Тоді таке й на думку не спадало.

Тоді та смерть за честь усім була.

Тоді нікому душу не чорнила

Така підступна влади булава.

ІІ учень (Костів Христина, 8 кл.)

Не вабили ні гроші, ні хороми.

Для всіх були слова оті святі:

«Здобудеш незалежну Україну

Або за неї згинеш у борні.»

Загинули. Сьогодні їх забули.

А вбивця бенкетує і кричить,

Що не потрібна Вільна Україна.

Та ще йому доводиться й платить.

А скільки тих, святих і непорочних,

Кістками засівали Колиму?!

А скільки тих, котрі не народились?!

Чому забув про те, народе мій, чому?!

ВИСТУП УЧНЯ: Гінда Володимир

На основі презентації «Організація та структура УПА на Закерзонні (Любачівщині)» (Додаток 1)

Організація та структура УПА на Закерзонні (Любачівщині)

Виникнення загонів УПА на Волині, їхня боротьба з учорашніми та сьогоднішніми окупантами стала прикладом і дала поштовх до створення самооборонних формувань українського населення на всій південно-західній Україні, де почали діяти більшовицькі партизанські з’єднання. Рівночасно піднесли голови польські націоналістичні сили, які також почали організовувати свої збройні формування різного забарвлення, такі як АК (Армія Крайова), АЛ (Армія Людова), ГЛ (Гвардія Людова), БХ (Батальони Хлопске) та інші, що тісно співпрацювали з більшовицькими партизанами. Вони прагли поневолити український народ та закріпити своє панування на цих землях. А польське командування висилало свої збройні формування з Варшави та інших регіонів Польщі на наші землі для підтримки цих дій. Особливо це позначалося у постачанні боєприпасів, офіцерських кадрів та різних спеціалістів підпільної боротьби.

Першими жертвами польського терору на цих землях стали греко-католицькі священики о. Мирон Колтунюк, парох Жукова (вбитий у липні 1943 року), о. Теодор Ярка, о. Михайло Плахта, парох Сурохова, о. Ярослав Кнейчук, парох Белзця, о. Василь Гучко, парох Радружа, о. Олександр Стеранка, о. Михайло Заворотюк, парох Молодича, адвокат д-р Пантелеймон Бабяк з Чесанова та заколотий багнетами на вулиці в Чесанові 6 грудня 1943 року Іван Білий з Жукова, вбитий у Ярославі 26 червня 1944 р. д-р Іван Борим, лікар, та багато інших, які любили свій український народ і були патріотами своєї нації.

ОУН, що мала осередки на Любачівщині, Ярославщині, Перемищині та Равщині, організовує свої збройні формування для захисту українського населення, яке почали тероризувати польські підпільні боївки. Створюються відділи Української національної самооборони, що входять у загальну структуру українського підпілля.

Наступ червоної армії у лютому 1945 р. та утворення кордону призвели до реорганізації структури українського підпілля на Закерзонні, і до кінця 1945 р. тут була утворена VI Воєнна Округа УПА «Сян», підпорядкована УПА-Захід, яка складалася з трьох Тактичних Відтинків: «Бастіон», «Данилів» та «Лемко». До їх складу входили чотири курені УПА, кожен з яких формувався з чотирьох сотень. Командиром VI Воєнної Округи було призначено «Ореста» – Мирослава Онишкевича.

Пісня «Лісові генерали».

ВИСТУП УЧЕНИЦІ: Школик Мар’яни

На основі презентації «Мирослав Онишкевич («Орест») – командир ВО «Сян» (Додаток 2)

Мирослав Онишкевич («Орест») – командир ВО «Сян»

Виникнення загонів УПА на Волині, їхня боротьба з учорашніми та сьогоднішніми окупантами стала прикладом і дала поштовх до створення самооборонних формувань українського населення на всій південно-західній Україні, де почали діяти большевицькі партизанські з’єднання. Рівночасно піднесли голови польські націоналістичні сили, які також почали організовувати свої збройні формування різного забарвлення, такі як АК (Армія Крайова), АЛ (Армія Людова), ГЛ (Гвардія Людова), БХ (Батальони Хлопске) та інші, що тісно співпрацювали з большевицькими партизанами. Вони прагли поневолити український народ та закріпити своє панування на цих землях. А польське командування висилало свої збройні формування з Варшави та інших регіонів Польщі на наші землі для підтримки цих дій. Особливо це позначалося у постачанні боєприпасів, офіцерських кадрів та різних спеціалістів підпільної боротьби.

Ця структура існувала аж до її ліквідації влітку 1947 р., до сумнозвісної акції «Вісла», коли проти кількох тисяч повстанців і українського мирного населення було кинуто тисячі забезпеченого всім необхідним Війська Польського. Попри геройський опір УПА сили були надто нерівні. Палали села, нищились пам’ятки української культури і все, що могло б свідчити про присутність української спільноти на цих землях, непокірних селян вбивали, наганяючи жах на односельців.

М. Онишкевич закінчив чотири класи гімназії та два класи торгової школи в м. Сокаль, а також школу підхорунжих польської армії. Член Української військової організації (УВО) з 1929 р., та Організації українських націоналістів (ОУН) з 1930 р. Потім був керівником Юнацтва ОУН в м. Ковелі на Волині, організатором військових та виховних вишколів юнаків.

За діяльність в УВО та ОУН та поширення української державницької ідеї М. Онишкевич був переслідуваний польською поліцією і двічі сидів у в’язниці (з вересня 1931 р. до початку 1933 р., та у 1933—1934 рр.). Після виходу на волю був співробітником видавництва «Дешева книжка» та продовжував брати участь у підпільній діяльності ОУН.

В жовтні 1945 р. М. Онишкевич мав зустріч з керівником групи УПА-Захід Василем Сидором — «Шелестом» і був ним призначений на посаду командира Закерзонської Військової Округи (ВО) УПА № 6 «Сян», яким залишався до кінця життя. В листопаді 1946 р. він перейшов державний кордон і перебазувався до Польщі, на етнічні українські землі Закерзоння. Тут він разом з керівником Закерзонського крайового проводу ОУН Ярославом Старухом — «Стягом» та його заступником Василем Галасою — «Орланом» організував створення та вишкіл відділів УПА, які проводили активну боротьбу проти польських органів держбезпеки та захищали місцеве українське населення від нападів з боку поляків.

Виконуючи доручення Головної Команди УПА, командир Орест розвантажує терен, висилаючи відділи УПА на Захід і Схід. Сам, не зважаючи на важку хворобу легенів та на щораз більший натиск червоних польських військ, залишається на рідних землях. Схоплений через зраду з одним вояком своєї охорони Богданом, командир Орест був присуджений польським військовим судом до найвижгого виміру кари — розстрілу. Його розстріляно у в'язниці в Мокотові, у Варшаві, 6 липня 1950 року.

ВИСТУП УЧНІВ:

Марш «Месників» (Петро Василенко – «Волош»)

І учень (Сапсай Настя, 8 кл.)

Лав наших залізних нічим не здолати,

Нас крик не лякає ворожих атак:

У нас попереду син дальніх Карпатів,

Наш друг – командир Залізняк.

В нім воля сталева,

Він наш командир!

Із ним ми, як леви,

Як бурі, як вир!

Не нам вже носити покірно окови,

Терпіти знущання жахливих катів,–

До рідного краю в нас море любови,

Завзяття й відвага орлів!

Не нас на руїнах

П’янитимуть сни!

Борці України,

Ми волі сини!

ВИСТУП УЧНИЦІ: Вох Ані

На основі презентації «Іван Шпонтак – курінний «Залізняк» (Додаток 3)

Іван Шпонтак – курінний отаман куреню «Залізняка»

Народився Іван Шпонтак 12 серпня 1919 року, у рідному селі Вовкове закінчив і народну школу, далі навчався у сільськогосподарській школі в м.Михайловці (нині Словаччина), в Ужгородській вчительській семінарії. Опісля вчителював на Верховині.Вихований у дусі патріотизму, у травні 1938 року молодий інтелігент вступив до ОУН (Організації українських націоналістів), яка діяла на Закарпатті нелегально.Протягом 1938 – 1939 рр. активно включився у державотворчий процес Карпато-Української держави. Як сотник Карпатської Січі, готував військові сили молодої незалежної держави, був активним членом «Просвіти». Після окупації Карпатської України фашистською Угорщиною Іван Шпонтак виїхав до Словаччини. У цей час уряд Словаччини, за домовленістю з Німеччиною, усіх карпатських січовиків-втікачів направляв на примусові роботи до Німеччини. Там навесні 1941 року гестапо заарештувало Івана Шпонтака за знайдену в нього листівку антинімецького змісту, однак з тюрми він втік.

Згодом у Берліні вступив в осередок ОУН, вивчав німецьку мову, пройшов військову підготовку на курсах, які готували старшин для майбутньої української армії. Відтак ОУН відправляє його комендантом української поліції в м. Сянки. Це призначення отримав, коли уже розпочалася війна між Німеччиною та Радянським Союзом, а у Львові 30 червня 1941 року було проголошено Акт про відродження Української незалежної держави. Невдовзі фашисти розпочали масові репресії проти українських патріотів. Івана Шпонтака заарештувало гестапо і уже мало розстріляти, та завдячуючи ОУН його звільнили.

Переконавшись, що фашистам Україна потрібна дише як сировинна база, ОУН почала створювати власні збройні загони, які у 1942 р. перетворились у могутню силу – Українську Повстанську Армію, яка вела нерівну боротьбу проти фашистських та радянських військ, котрих вважала загарбниками своєї землі. Працюючи на той час заступником коменданта української поліції в Раві-Руській, Іван Шпонтак вступає в ряди УПА, головнокомандуючим якої був генерал Роман Шухевич (Чупринка).

У 1944 році, Іван Шпонтак зорганізував сотню, а згодом курінь «Месники», який діяв на території Любачівщини та Ярославщини (Закерзоння) на відрізку від м. Угнів (Львівська область) по річку Сян. Прославлений у боях командир УПА, він провів немало успішних боїв та проявив себе талановитим стратегом і тактиком. Тяжкі бої довелося вести Івану Шпонтаку «Залізняку» і пізніше - під час акції «Вісла» (1947 року), коли велася боротьба проти українського націоналістичного підпілля. В умовах остаточної депортації українського населення Іван Шпонтак разом з двома охоронцями переходить на територію Словаччини у своє рідне село.

Влітку 1959 р. чеська поліція заарештувала легендарного курінного «Залізняка» - Івана Шпонтака і на домагання польського комуністичного уряду передала польським органам безпеки. 1961 року суд Перемишля засудив Івана Шпонтака до смертної кари, пізніше замінивши її на довічне ув’язнення. Та навіть на суді командир УПА доводив, що українська держава існує:

«Змістом мого цілого життя було й буде: Україна вільна, Україна Соборна.

Я вірю в перемогу. З цього шляху мене не заверне ніщо, ані тортури,

ані пекло тюрем, ані смерть…»

Отримавши сумну звістку про пожиттєве ув`язнення Івана Шпонтака, земляцьке товариство «Карпатський Союз» із США звернулося до архієпископа Івана Бучка в Римі, який негайно відгукнувся і найняв адвоката в Польщі, щоб захистити Івана Шпонтака. В результаті чого його пожиттєве ув’язнення було скорочено до 25 років. З підірваним здоров`ям, без документів і засобів до життя Іван Шпонтак вийшов із польської тюрми у листопаді 1981 року із підірваним здоров`ям. А 4 квітня 1989 року, після тяжкої хвороби,

помер у лікарні в Кошицях. Там і похований.

ІІ учень (Костів Христина, 8 кл.)

Зійшлись звідусіль ми у дні ці криваві,

Хай довго матуся чи дівчина жде,–

Бо нас командир Залізняк з громом слави

Побідно усюди веде.

В нім воля сталева,

Він наш командир!

Із ним ми, як леви,

Як бурі, як вир!

Із ним бойових ми знамен не огудим,

І разом з другими походом грізним

Вкраїні державність навіки здобудем,

І славу ми виборем з ним!

Не нас на руїнах

П’янитимуть сни!

Борці України,

Ми волі сини!

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ЛЕГІОН УСС (вступне слово перед учасниками сходження на гору Маківку)

lubasupyk — Wed, 06 Jan 2016 00:01:06 GMT

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ЛЕГІОН УСС

Війна, військовий наступ, добровольчі батальйони (легіони), російські загарбники…

А тепер кілька цікавих фактів про УСС:

Легіон Українських Січових – перша військова частина від часу ліквідації легендарної Запорізької Січі.
Саме вони запровадили нову військову термінологію, розподіл на бойові частини (курінь – сотня – чота – рій), який був запроваджений пізніше в УПА, створили новий військовий однострій.
Усуси стали авторами відомих бойових пісень («Червона калина», «Чуєш, брате мій», «Ой на горі, на Маківці» та ін.)
Всі ви знаєте про знаменитих амазонок – войовничих жінок, про яких згадував у давнину грецький історик Геродот. Більшість історичних досліджень схиляються до того, що амазонками були жителі стародавньої України – жіноче плем’я роксоланів з групи сарматських племен. Продовжуючи бойовий звичай амазонок, галицькі жінки ввійшли до складу УСС, ставши на захист своєї землі. Це були, зокрема, Олена Степанів, Софія Галечко, Ольга Бесараб та ін. І це було на початку ХХ століття, коли в арміях світу не воювала жодна жінка.
А першою жінкою-офіцером у світі в званні хорунжої (очолила бойову сотню воїнів-чоловіків) стала Олена Степанівна.
Січовими Стрільцями були сини нашого знаменитого поета Івана Франка – Тарас і Петро.
До складу Легіону входила запасна частина – Кіш, який проводив вишкіл новобранців, при якому діяла бібліотека, хор, оркестр і Пресова Квартира, що видавала альманах «Червона калина», часопис «Шляхи», сатиричний журнал «Самопал».
УСС проводили просвітницьку роботу на землях Волині, заснувавши там ряд українських шкіл.

БІЙ НА ГОРІ МАКІВЦІ

«Українці! З великою гордістю можете глядіти на Ваші найновіші геройські подвиги. Кожний мусить славитися приналежністю до Вашого Корпусу (Легіону), бо матиме право назвати себе вибраною частиною. Я певний у тому, що в кожній небезпеці можна на Вас числити. Щоб ці побажання сповнились – тричі слава!» - Ці слова 100 років тому назад виголосив Легіону УСС командувач 55-ї австрійської дивізії, до складу якої і входив цей Легіон, генерал Фляйшман після знаменитого бою на цій горі Маківка.

Отже, з 28 квітня по 3 травня 1915 року рівно 100 років тому на цій горі відбулася стратегічно важлива битва між російськими військами та Легіоном Українських Січових Стрільців. Російські загарбники пробивали собі шлях на Угорщину через Карпати. Австрійська армія закріпилась на горі Маківка, та згодом через рішучий наступ ворогів втратили позиції на половині гори. Росіяни, впевнені у своїй перемозі, рушили вперед. Але ситуацію спасли усуси – півтори куреня рушили в бій на допомогу австрійцям. І от вже на ранок 29 квітня стрільці здійснили контрнаступ. Після короткого рукопашного бою витіснили москалів аж до їхніх окопів. Частина російських солдат здалася, а інша – відступила, залишивши на бойовищі 200 вбитих та кілька рушниць.

Наступного дня вороги повторили наступ на праве крило табору усусів. Та звитяжна боротьба завершилась переломом ворожої лінії, здобуттям 173 полонених та кілька рушниць.

Третій найзавзятіший бій за Маківку розгорівся 1 травня 1915 року. Ворог кинув у бій свіжі сили. Після довгої гарматної черги в сторону стрілецьких сотень Будзиновського та Мельника рушив лавою цілий російський полк. Безперервний стрілецький вогонь засівав московськими трупами окопи, але російські солдати продовжували наступати, впритул підійшовши до стрілецьких окопів, засипаючи їх ручними гарматами. Саме в цей момент з’явився на допомогу стрілецький курінь в запасі. Двічі наступали московські лави і під натиском стрільців двічі поверталися на попередню лінію. Лише третій рішучий наступ усусів примусив ворога піти в безладний відступ. Наступ ворогів 2 травня вже не зміг змінити ситуацію. Російська армія була настільки виснажена, що вже не змогла продовжувати наступальні дії.

Що змінилося з тих часів і яке значення діяльності Легіону УСС ? Російська імперія 100 років тому, володіючи більшою частиною України, здійснювала окупаційний наступ на останній оплот українства – Галичину. І якби не подвиг Легіону УСС, то невідомо чи існувала б наша українська держава. Сьогодні Путін також розпочав війну з Україною, але воює він лише на східних рубежах нашої країни. І знову на захист України стали нові герої-добровольці. Але цього разу є Українська держава, яка успішно захищається.

Вчитель історії Супик Л.Б.

ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА НА УРОКАХ ІСТОРІЇ - ІІ част.

lubasupyk — Tue, 05 Jan 2016 23:56:18 GMT

Розділ 2.

МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ РОБОТИ З КРАЄЗНАВЧИМИ ІСТОРИЧНИМИ ТЕКСТОВИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

Свій досвід роботи з краєзнавчими історичними текстовими джерелами я попробую показати на прикладі вивчення курсу історії України в 11 класі. Адже саме ці джерела відіграють провідну роль в історичній науці. Враховуючи форму та зміст писемні джерела можна класифікувати таким чином:

1 – документальні джерела (законодавчі, актові, діловодні, статистичні, судово-слідчі, дипломатичні, програмні документи та ін.);

2 – оповідні джерела (публіцистична, наукова та художня література);

3 – джерела особистого походження (спогади ( мемуари), щоденники, листи, автобіографії та ін.);

4 – періодична преса (офіційна та неофіційна).

Використання текстових джерел інформації при вивченні краєзнавства слід робити за такою схемою:

1. Спочатку визначити, з якою метою ви збираєтесь використати саме цей краєзнавчий матеріал:

а) викликати інтерес до певних загальноісторичних явищ;

б) показати різні погляди на трактування певної події, викликавши повагу до цих поглядів;

в) поглибити знання з історії краю в контексті історії України;

г) розкрити ті історичні події з історії краю, які не згадуються в загальній історії.

2. Далі слід обрати певний вид діяльності під час роботи з цими джерелами, який є найбільш ефективним для досягнення поставленої мети (індивідуальне дослідження, робота в групах, обговорення, дискусія, ігри тощо).

3. Потім слід ретельно підбирати джерела, враховуючи вік учнів, щоб вони не виявились занадто складними.

4. Завжди необхідно учням вказати назву джерела, його автора, час написання.

5. Перш ніж розпочати роботу, слід надати учням необхідні знання, щоб вони розуміли джерело й змогли успішно працювати.

6. Слід ретельно розподілити час роботи з джерелом інформації.

Переконалася на власному досвіді, що правильно організована робота на уроці, правильний підбір історичних джерел та завдань до них, ретельно спланований час – усе це запорука успіху, а найголовніше - зацікавленість учнів як історією краю, так і загальною історією України.

2.1.Робота з краєзнавчими документальними джерелами

Використання документів розвиває в учнів навики до систематизації, аналізу отриманої інформації, виділення головної думки, важливих даних. В переважній більшості я пропоную учням працювати з невеликими за обсягом документами, що дає змогу протягом кількох хвилин виконати завдання. Щоб дослідити певні документи можна використати такі завдання:

- Проаналізуйте документ за таким планом…

- Проаналізуйте джерело і зробіть висновки..

- Проаналізуйте джерело та розкрийте суть такої проблеми…

- Висловіть свою точку зору: як ви вважаєте, хто є автором цього документа? Як ви вважаєте, коли був створений документ? Чому? Яке враження справив на вас цей документ? і т.д.

Тема: «Наш край в роки Другої світової війни»

Питання: Депортація жителів сіл Радруж, Дев’ятир, Річиця в 1945-1946 рр.

Під час розгляду цього питання я проектую з мультимедійної презентації на екран документ «Евакуаційний лист» (Рис.2.1), який був виданий Старчаку Миколаю Теодоровичу 19 березня 1945 року напередодні депортації з рідного краю.

До цього документа для загального обговорення я ставлю такі питання:

- Що означає назва документу – «евакуаційний лист»?

- Кому видавали ці документи?

- Хто видавав їх, органи якої влади?

- З якою ціллю видавався цей «евакуаційний лист»?

- Чи звернули ви увагу на дату видання документа? Про що вона свідчить?

- Кому з ваших родичів чи сусідів належить цей документ?

- Що було записано в документі?

Кінцеве питання: Характер та результати переселення 1944 – 1946 рр.

Знову ж таки при розгляді цього питання використовую презентацію, де наведені статистичні дані про «Наслідки депортації українців у 1944-1946 рр.»(3). Учням пропоную проаналізувати ці дані та зробити власні висновки. Під час відповідей занотовую на дошці їхні судження.

Депортаційні процеси на території Закерзоння лише коротким повідомленням згадується у новому підручнику з історії України для 11 класу. Тому її висвітлення учням Зубрянської школи дуже важливе, бо як вже згадувалось, саме їхні діди-прадіди були насильно депортовані з цих земель. Решта питань теми учні опрацьовують з науковою літературою.

2.2.Використання наукової літератури

Тема: «Наш край в роки Другої світової війни»

Питання: Депортація жителів сіл Радруж, Дев’ятир, Річиця в 1945-1946 рр.

Знову ж таки під час вивчення даного питання я використовую власну дослідницьку працю «Історія депортації жителів села Зубра з території Закерзоння в 1945-1946 рр.» (Рис.2.2)

При цьому я ділю учнів на три групи, кожній з яких даю текст, що містить інформацію про переселення жителів: І групі – села Радруж, ІІ групі – села Дев’ятир, ІІІ групі – села Річиці(саме з цих сіл переселені жителі сучасної Зубри). Вони мають заповнити таблицю, опрацьовуючи відповідний текст (Таб.2.1).

акції

дата акції

хід та особливості акції

результати

військові

напади

депортація

Таб.2.1.Депортація населення з сіл Радруж, Дев’ятир, Річиця

2.3.Використання джерел особистого походження (спогадів, свідчень, мемуарів, щоденників, листів)

Тема: «Україна в 1943-1944 рр.»

Питання: Діяльність УПА в 1943-1944 рр.

Під час висвітлення цього питання я використовую спогади Софії Іванівни Петришин про свого брата Михайла Петришина, уродженця села Радруж, який воював у лавах УПА, а також спогади Войтовича Степана про діяльність УПА, пов’язану з його селом Річицею, що тепер на Закерзонні. Учні, поділені на дві групи, отримують: І група – спогади Петришин С. І. , ІІ група – спогади Войтовича С. Кожна група також отримує відповідні питання до свого документу.

І група:

- Охарактеризуйте особистість молодого хлопця, який зголосився йти в лави УПА.

- З якою ціллю він пішов воювати?

- Які риси характеру проявилися в ході військової діяльності? Чи це було результатом випадковості чи результатом наполегливої духовної, розумової та психологічної праці над собою?

- Постав себе на місце Михайла Петришина і подумай, чи зміг би ти повторити його вчинки?

ІІ група:

- Яка смертельна небезпека почала чатувати на жителів Закерзоння, починаючи з 1944 року?

- Як ви думаєте, чому польські військові загони нападали на українські села?

- На вашу думку, хто керував цими польськими загонами?

- Яка була ціль цих військових акцій?

- Хто став на захист українського населення? Кому в цей період присвячено багато героїчних пісень?

Давши відповіді, учні будуть знати суть партизанської боротьби УПА на теренах Західної України, і зокрема, на землях Закерзоння. Також зможуть пояснити, чому можна стверджувати, що УПА була чи не єдиною військовою силою, яка намагалася захистити український народ від загарбників та вибороти українську державу.

2.4. Використання періодичної преси в краєзнавчій роботі

Вчителі та учні нашої школи тісно співпрацюють з товариством «Любачівщина», члени якого є вихідцями з теренів Любачівського повіту сучасної Польщі так само, як і мешканці нашого села. Представники «Любачівщини» активно пропагують проблему депортації українців у своїх періодичних виданнях – журналах «Вісник Любачівщини», «Наш край Любачівщиа». Багато статей з цих видань були використані мною для систематизації матеріалів депортації жителів села. Кілька матеріалів з них мені приходилося використовувати як на уроках, так і на виховних заходах, приурочених важливим подіям з історії краю. Скажімо, на відкритому заході, приуроченому дню створення УПА я використала статтю з «Вісника Любачівщини» під назвою «Село Радруж в іменах» {1}. В ній подано список всіх вояків УПА, які походили з Радружа.

Час від часу я даю учням підготувати невеликі повідомлення з періодичних видань та преси різноманітного характеру: біографії відомих діячів, важливі історичні події краю, які не має можливості викласти в повному обсягу через брак часу, публіцистичні статті про політичне, економічне, культурне життя краю тощо.

ВИСНОВКИ

Історичне краєзнавство в школі є одним із джерел збагачення учнів знаннями історії рідного краю, виховання любові до нього, формування у школярів громадянських понять і навиків. Краєзнавство розкриває учням зв’язки рідного краю, свого міста чи села з Україною; допомагає з’ясувати нерозривний зв'язок, єдність того чи іншого куточка з історією, життям країни; відчути причетність до неї кожного громадянина, кожної сім ї, визнати своїм обов’язком стати гідним послідовником кращих традицій рідного краю; прагнути поважати, наслідувати кращих його синів та дочок.

Вивчаючи чимало героїчних і трагічних сторінок з історії нашого краю на конкретних прикладах своїх співвітчизників, нове покоління можна заохотити до наслідування своїх героїв-земляків, і уникнення помилок своїх попередників, щоб будувати щасливіше життя у своїй країні. Знання з історії міста, села, району, області допомагають збагатити знання з історії України, бо як з невеликого струмка починається ріка, так історія країни починається і нерозривно пов’язана з історією кожного регіону країни.

Для ефективної роботи з краєзнавства можна використовувати різноманітні види історичних джерел інформації, а саме: речові, візуальні, усні, та писемні. Застосування їх на уроках дає можливість вчителю перш за все поглибити знання учнів з предмету і зробити їх цікавішими, уникати догматизму та однобокості у сприйнятті історичної інформації. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії є дуже дієвим засобом активізації пізнавальної діяльності учнів.

Отже, використовуючи краєзнавчий матеріал на уроках історії вчитель відразу досягає двох основних цілей у своїй роботі – освітньої та виховної.

ЛІТЕРАТУРА

1. Баханов К. О. Дослідницька робота на уроках історії. – Х.: Вид. гр.. «Основа», 2004. – С. 5 – 39.

2. Вісник Любачівщини. - №3 – Львів – 1997. – С. 85 - 86.

3. Долбещенкова Г. В. Використання різних видів інформаційних джерел на уроках всесвітньої історії в 10-11 кл.// Історія та правознавство. - 2008. - №4 (140). – С. 5 -12.

4. Жук Н. В. Історичне краєзнавство.// Антологія краєзнавства Полтавщини.- Полтава, АСМІ, 2005. – С. 102.

5. Курилів Валентина. Методика викладання історії. – Вид-во: Ранок, 2008. – С. 22 – 26.

6. Мисан Віктор. Шкільне краєзнавство: від елементів у курсах вітчизняної історії – до навчальних моделей ХХ ст.// Історія і суспільствознавство в школах України:теорія та методика навчання. – 2011. - №3. – С.14 – 17.

7. Наш край Любачівщина. Випуск 1-3./ Ред. Ю. Судин, Д. Судин. – Львів, 2000-2005 рр.

8. Курилів Валентина. Методика викладання історії. – Вид-во: Ранок, 2008. – С.22 – 27.

9. Перелигіна Л. Г. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії // Історія і правознавство. - 2007, №35.

10. Спогади жителів села Зубри про переселення.

ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА НА УРОКАХ ІСТОРІЇ - І част.

lubasupyk — Tue, 05 Jan 2016 23:50:12 GMT

ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. КРАЄЗНАВЧИЙ МАТЕРІАЛ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА СИСТЕМИ ЗНАНЬ З ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ

1.1. Місце краєзнавчого матеріалу у формуванні історичних знань

1.2. Загальна характеристика краєзнавчих матеріалів на уроках історії

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ РОБОТИ З

КРАЄЗНАВЧИМИ ІСТОРИЧНИМИ ТЕКСТОВИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

2.1.Робота з краєзнавчими документальними джерелами

2.2.Використання наукової літератури

2.3.Використання джерел особистого походження (спогадів,

свідчень, мемуарів, щоденників, листів)

2.4. Використання періодичної преси в краєзнавчій роботі

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Пізнай себе, свій рід, свій нарід,

свою землю, - і ти побачиш

свій шлях у майбутнє…

(Григорій Сковорода)

Відомий український педагог, активний громадський і політичний діяч, доктор соціології Празького університету Ничипір Григоріїв писав: «Людина лише тоді стає активним, не мертвим членом нації, коли досконально знає, хто вона й з якого вона роду, коли дійсно знає свій народ, знає його історичну долю, його колію в історичному житті, його природжену національну вдачу, здібності, хист,..., знає й виразно відчуває ті прикмети, що відзначають його як окрему націю; коли знає, що в того народу є вічно цінного, характерного і що тимчасового, поверхневого; коли розуміє, чому саме цей народ має такі-то риси національного обличчя, а не інші; коли безпосередньо не тільки відчуває всіма фібрами душі, а й впевнено, щохвилини розуміє свою органічно-психологічну належність до такої-то нації, а не до іншої» {5}. Ці слова дуже актуальні у наш час, у час, коли життя в нашій державі потребує докорінних змін і, в першу чергу, змін у людській свідомості. Бо лише свідомі громадяни, патріоти спроможні будувати успішну державу, належно виховувати молоде покоління. Напрошується ще один вислів Григоріїва: «Історію треба викладати так, щоб дитина з самого початку й до самого кінця курсу відчувала, що вчить вона не про когось, а про себе, про своїх батьків, дідів, прадідів, про свій рід, що лишило світ у її сучаснім житті, і так чи інакше впливає на це життя…» {5}. Дуже влучно сказано. З цього виходить , що краєзнавство є однією з рушійних сил, спонук до вивчення історії України і, що перш, ніж вивчати історію вітчизни, потрібно заглибитись у вивчення історії свого роду, села, міста, краю. Ничипір Григоріїв дуже вдало показав взаємозв’язок любові до своєї країни зі знаннями про те, «хто вона й з якого вона роду, коли дійсно знає свій народ, знає його історичну долю». А ці знання, у свою чергу, заохочують до вивчення загальної історії своєї держави, розвивають любов до свого народу, до своїх співвітчизників, до рідної землі.

І, нарешті, уроки краєзнавства відіграють немаловажну роль в реалізації освітньої політики України у ХХІ ст., що полягає «у невіддільності освіти від національного ґрунту, її органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями, збереженні та збагаченні культури українського народу, визнанні освіти важливим інструментом національного розвитку і гармонізації національних відносин».

Уроки з краєзнавства є переконливими своєю наочністю та конкретністю. Вони заохочують учнів до пошукової роботи, формують вміння працювати самостійно, допомагають визначати місце і роль краю в контексті історії України, а найважливіше, відчути себе частиною великої української родини.

Вчитель історії Зубрянського НВК - Супик Л. Б.

Розділ 1.

КРАЄЗНАВЧИЙ МАТЕРІАЛ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА СИСТЕМИ ЗНАНЬ З ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ

1.1. Місце краєзнавчого матеріалу у формуванні історичних знань

У сучасній історичній науці краєзнавство – це поняття, що охоплює на лише інформацію з історії окремо взятого міста, краю, села, регіону, але й процес та способи її нагромадження. Водночас історичне краєзнавство – це й допоміжна історична дисципліна. Мене воно цікавить перш за все як важлива складова змісту історії України.

Перш ніж використовувати краєзнавчий матеріал у навчальному процесі, потрібно визначати його значення та місце у загальноісторичній науці. Отже підбираючи краєзнавчі матеріали спочатку варто звернути увагу на те, чи вони:

- мають важливе освітньо-виховне значення;

- тісно пов’язані з програмою з історії України;

- сприяють глибокому розумінню загальних закономірностей історичного процесу й особливостей історичного розвитку краю;

- мають новизну і актуальність;

- відображають єдність цивілізаційного й культурного підходів при їх дослідженні;

- враховують диференційований підхід до учнів.

В історії кожної держави розглядають її складові: історію земель, країв, провінцій, регіонів тощо. Для встановлення зв’язку місцевого історичного матеріалу з матеріалом курсу загальної історії використовую такі прийоми:

1) формую цілісні знання як з історії краю, так і з історії країни;

2) визначаю загальне і особливе в подіях, явищах загальноісторичного та місцевого значення;

3) встановлюю синхронність подій з історії країни та краю.

4) виявляю ті важливі історичні події місцевого значення, які в силу певних причин не згадуються в контексті загальної історії.

Вивчення історії краю проводжу синхронно із загальною історією або в її контексті. Намагаюся зосередити увагу учнів на фактах з місцевої історії, оскільки, вони ближчі та реальніші для них.

Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії є одним із засобів активізації пізнавальної діяльності учнів, заохоченням до дослідницької роботи. Знання з краєзнавства збагачують програмовий матеріал, роблять його більш чіткішим, логічнішим та переконливішим і, звичайно, сприяють підвищенню якості знань.

1.2. Загальна характеристика краєзнавчих матеріалів на уроках історії

В умовах існування сучасних технічних та наукових засобів є всі можливості для належного забезпечення матеріалами з історії рідного краю. Відповідні краєзнавчі матеріали можна черпати з різноманітних джерел, які містять краєзнавчу інформацію. В залежності від форми та змісту ці джерела можна класифікувати за такими видами:

1. Речові – пам’ятки архітектури, знаряддя праці, предмети і речі домашнього вжитку, одяг та ін.

2. Візуальні – джерела, в яких інформація зафіксована у вигляді різноманітних зображень. Це мистецькі картини, портрети, ікони, скульптури, фотодокументи, кінодокументи, відео документи, плакати, карикатури тощо.

3. Усні – це елементи усної народної творчості, зокрема, перекази, міфи, легенди, народні та обрядові пісні, звичаї, традиції та ін.

4. Писемні (текстові) – це різного роду документи, мемуари, наукова, публіцистична, художня література тощо.

Звичайно, найчастіше на уроках використовуються текстові (писемні)

матеріали. Про їх роль у вивченні історії краю піде мова пізніше.

Зупинимось на візуальних джерелах інформації. Їх використання має свої особливості. Вони можуть охопити широкий спектр питань, які стосуються і епохи, коли було створено те чи інше зображення, і в якому художньому стилі це зроблено, і соціальну приналежність людини, яка зображена тут і т.д. Тому завжди важливо визначити головний аспект, на який важливо звернути увагу. Скажімо на уроці у 8 кл. при вивченні теми «Культура України в ХУІ ст.» я часто звертаю увагу учнів на розвиток будівництва дерев’яних церков. У підручнику Власова І. М. згадується церква св. Параскеви у селі Радруж, споруджена у кін. ХУІ ст., фото якої я показую на слайді за допомогою комп’ютера (Рис.1.1). Цікаво, що саме зубрянські діти є нащадками жителів села Радруж, хоча живуть і навчаються в селі Зубра. Оскільки територія Закерзоння і, в тому числі, село Радруж були віддані Польщі у 1944 р., то жителів цього села було депортовано на територію УРСР в село Зубра. Ці відомості я дуже коротко пояснюю учням, а пізніше зосереджуюсь на значенні архітектурного зодчества радружанської церкви в контексті розвитку української культури, зазначаю, що храм на даний момент віднесений до історичних пам’яток, які охороняються ЮНЕСКО. Ця інформація приємно дивує дітей, адже виявляється що їхні безпосередні предки були причасними до творення такої важливої архітектурної пам’ятки. Після цього дуже доречно зауважити, що вони, молоде покоління, мають бути гідними синами та дочками своїх прадідів. Навчальна та виховна ціль досягнута.

За період своєї вчительської практики мені разом з учнями вдалося назбирати ряд краєзнавчих матеріалів по вивченні історії рідного села Зубра, адже звідти походять мої батьки, та села Радруж (Закерзоння), бо звідти походять мої дідусь і бабуся. Серед них досить багато візуальних джерел, а саме – фотографій. У 10 класі шкільною програмою передбачено вивчення цілої теми «Наш край у 1921-1939 рр.», розраховане на чотири уроки. Під час вивчення цієї історії я використовую своє дослідження «Загальні відомості про політичне, економічне та культурне життя сіл Радруж, Дев’ятир, Річиця та містечка Горинець перед війною». Чому саме цих сіл? Бо, як я вже згадувала, село Зубра тепер населяють переселенці з цих сіл Закерзоння. Моя історична праця підкріплена комп’ютерними презентаціями, в яких поміщено багато фотографій тих часів. Зокрема, розповідаючи учням про участь їхніх предків у лавах УСС та УГА, я підкріплюю це світлинами з презентації: «На могилі січових стрільців – воїнів УГА у селі Радруж» (Рис.1.3), «Селяни-вояки УГА – Іван Петришин, Степан Ярема, Якимів та Заяць» (Рис.1.2), «Шупер Іван – січовий стрілець армії УГА (зі села Дев’ятир)» і т. д.

Аналіз цих фото відбувається за такими питаннями:

- Чи відомі вам ці люди, прізвища?

- Чи знаєте, хто серед них є вашим чи вашого сусіда дідом або прадідом?

- Про що свідчить така велика кількість людей на могилі січових стрільців у селі Радруж?

- Що вам відомо про участь наших краян у визвольних змаганнях 1917 - 1921 рр.?

Пам’ятник на могилі нашого краянина Михайла Старосільця, що знаходиться в селі Радруж (Закерзоння), є водночас і речовим, і візуальним джерелом з краєзнавства, яке дуже доречне для продовження вивчення питання про свідому громадянську позицію наших співвітчизників в ході боротьби за свою державу і кращу долю свого народу (Рис.1.4). На фотографії пам’ятника добре видно викарбувані слова: «Тут спочиває Михаїл Старосілець, …, що положив своє життя за волю рідної землі. 19.ХІІ.1918 р.». Цей напис на могилі я використовувала під час закріплення теми «Наш край у 1921 – 1939 рр.», задавши учням такі питання:

- Як ви думаєте, ким був Михайло Старосілець?

- Які слова з напису це підтверджують?

- Які події відбувалися у 1918 році на теренах Західної України і як вони пов’язані з нашим краєм?

Відповіді на ці питання, по-суті, підсумовують пройдений матеріал на уроці з краєзнавства, а також нагадують важливі моменти з історії України.

Опрацьовуючи тему про культурний розвиток краю, використовую фото: «Дочка священика Ярослава Гучко - вчитель в радрузькій школі» (Рис.1.5), «Члени товариства «Просвіта» в Радружі» (Рис.1.7), «Церковний хор в Радружі» (Рис.1.6), , «Товариство «Просвіта» в селі Річиця» (Рис.1.8), «Архітектурні споруди в містечку Горинець» та ін. До цих світлин доречними будуть питання:

- Звернувши увагу на фото церковного хору в центрі з парохом В. Гучком та дочки священика, яка була вчителем у школі, проаналізуйте, яку роль відігравала церква в культурному та освітньому житті села?

- Чому майже з кожного села до нас дійшли фото членів товариства «Просвіта»? Про що це свідчить?

- Якого віку члени товариства «Просвіта» на даних світлинах?

Відповідаючи на питання, діти одночасно зосереджують свою увагу на певні загальноукраїнські події, які, як з’ясувалось, відбувалися не десь там далеко, а тут, в їхньому селі, містечку. Вони спонукані замислитись і над культурною діяльністю своїх попередників, які, як виявляється, жили не лише сільськогосподарською працею та здобуттям «хліба насущного», а й вели насичене духовне та культурне життя, здобуваючи освіту, знання, спільно організовуючи концерти, вистави при активній підтримці товариства «Просвіта».

Немаловажну роль у дослідженні минувшини рідного краю відіграють речові джерела. Предмети побуту, знаряддя праці, одяг формують цілісне уявлення про картину життя наших предків у минулому. Недарма побутує приказка: «Краще один раз побачити, а ніж сім раз почути». Отримати таку можливість можна під час відвідання музеїв та проведення тематичних екскурсій.

В моїй практиці вже стало звичкою з учнями 6 класу чи під час навчання, чи під час проходження шкільної практики відвідувати Львівські історичний та етнографічний музеї та музей «Арсенал». Вході вивчення тем з краєзнавства свої враження від побаченого та набуті знання вони відтворюють усно або письмово.

У 8 класі тему «Культура України в ХVІ ст.» можна проводити у формі екскурсії по місті Львові, зокрема, в районі площі Ринок та вулиці Підвальної. Опісля в школі на уроці, вивчаючи цю тему, учні з неабияким трепетом з’ясовують, що, в першу чергу, культура України тих часів творилася у їхньому рідному місті. Це той випадок, коли знання надихають, викликають почуття гордості за свій край, любові до нього. В даному прикладі ми бачимо як культурна історія краю має загальнонаціональне значення і, по-суті, висвітлює культурну історію України.

З учнями 9 класу, які вивчають тему про діяльність «Руської трійці», дуже доречно відвідати у Львові музей «Русалки Дністрової», побувати на могилі поета на Личаківському кладовищі. Речі, якими користувався М. Шашкевич, його рукописи, лаконічна та доступна розповідь екскурсовода замінила учням вивчення теми «Українське національне відродження в західноукраїнських землях» на уроці історії.

Учнів 11 класу особливо вразив та закарбувався в пам’яті візит до музею «Тюрма на Лонцького». Екскурсійний супровід та відверті жахіття тюремного життя, можливо, є занадто вражаючі, але дуже повчальні. Адже це було нормою життя 30-40-х рр. ХХ ст. на Україні, коли мільйони людей під тиском репресивної машини сталінського тоталітарного режиму гинули в подібних тюрмах та концтаборах. Ця екскурсія буде добрим виховним уроком для учнів, коли на уроці, підсумовуючи побачене, задати питання на кшталт:

- Чому кількість ув’язнених в 1939-1941 рр. різко збільшилась?

- За які злочини були запроторені тут люди?

- За які саме політичні погляди звинувачували людей?

- Якої національності в переважній більшості були ув’язнені? Чому?

Під час вивчення теми про діяльність УПА у післявоєнний час можна поставити проблемне завдання «Чому УПА так завзято і довго боролася проти радянської влади ?» і використати інформацію з побаченого та почутого в музеї «Тюрма на Лонцького».

Такі краєзнавчі уроки дають також можливість виховувати загальнолюдські цінності, які пропагують взаєморозуміння, терпимість до інакомислячих, права і свободи людини, а також недопущення тоталітаризму в різних політичних проявах.

Усна народна творчість – це віддзеркалення душі народу, його духовні глибини. Використання поетичних рядків народних пісень, повчальних переказів та легенд, прислів’я та приказок роблять уроки незабутніми і найважливіше - оживлюють історичні події.

В моїй пам’яті закарбувалася розповідь мого діда про красуню-полонянку Катерину Дубневич з Радружа, яка потрапила в полон до багатого турка після чергового нападу турків на західноукраїнські землі. В полоні вона стала його дружиною, а в похилому віці вирішила повернутись на батьківщину. З великим багатством вона приїхала у своє село і віддала його на відбудову зруйнованої радружської церкви. Цю оповідь справедливо називають переказом, бо могила цієї полонянки до наших днів є біля цього храму (Рис.1.9). Ще з дитинства я мріяла побувати в Радружі та побачити могилу славної краянки. Цього літа ( 2011 р.) моя мрія здійснилась, як і мрії моїх учнів, які також неодноразово чули від бабусь та дідусів цю оповідь. Ми разом побували в Польщі у селі Радруж, відвідали знамениту церкву св. Параскеви та могилу Катерини Дубневич біля її підніжжя.

Що дізнались учні з переказу про полонянку :

- По-перше – про існування земель Закерзоння, з яких походять їхні предки і які тепер, нажаль, у складі Польщі;

- По-друге – про насильницьке виселення їхніх родичів з цих земель впродовж 1945-1946 рр.

- По-третє – про регулярні напади турків і татар на землі України впродовж ХІV – ХVІІІ ст. і на ці зокрема;

- По-четверте – про любов до рідної землі та високу духовність наших предків, їх вболівання за рідний край.

Ніколи не забуду захопленість, благоговіння, яке я побачила в очах дітей, коли вони ходили по старому кладовищі в Радружі і вишукували могили своїх предків (Рис.1.10). Такі ситуації закарбовуються в пам’яті назавжди, закладають в душах глибинне почуття відповідальності перед своїми прадідами та перед своїми нащадками за свій рід, свою країну.

У селі Зубра, де я працюю, також протягом віків передається легенда про Зофію Гонцюр, польську дівчину. Зофія під час чергового нападу татар на село Зубра намагалася від них втекти і дуже ревно молилась до Бога. Бог вислухав її молитву та засліпив очі нападникам, через що вони не побачили дівчину та не змогли схопити. З тих пір і до нашого часу територія села, де татари осліпли, називається «шлєпа». Обидві легенди були мною та вчителем зарубіжної літератури використані під час проведення інтегрованого уроку з краєзнавства та світової літератури. Отже, краєзнавчий матеріал сприяє і міжпредметним зв’язкам та ефективній інтегрованій формі навчання.

Вивчаючи тему «Наш край в Другій світовій війні» я часто використовую пісні Закерзоння, а саме «Сорок повстанців», «Рости, рости, черемшино» та ін. Ці пісні, складені самим народом, свідчать учням про велику підтримку партизанського руху на теренах Закерзоння, про самовіддану любов до своєї Батьківщини, почуття відповідальності за її долю, що були притаманні їхнім дідам і прадідам.

Підсумовуючи сказане, хочу сказати, що використання краєзнавчих матеріалів необхідне не лише для знання історії рідного краю, а й для глибшого розуміння історії України. Викладання історії рідного села, міста, краю на уроках має велику виховну силу, бо задіює не лише розуми учнів, а й їхні серця.

Сходження на гору Маківка (24-26 квітня 2015 р.)

lubasupyk — Tue, 05 Jan 2016 23:06:06 GMT

Сходження на гору Маківка

З 24 по 26 квітня Львівський обласний центр туризму організував сходження учнівської молоді Львівщини на гору Маківка, приурочене 100-річчю героїчного подвигу Українських Січових Стрільців у боях на горі Маківка. У цьому дійстві брали участь 22 команди туристів з різних районів Львівщини. Пустомитівський район представляла команда туристсько-краєзнавчого гуртка Зубрянського НВК (учні 9-11 класів) під керівництвом вчителя географії Партем Катерини Михайлівни та вчителя історії Супик Любов Богданівни.

24 квітня після прибуття у містечко Славське на туристичну базу «Трембіта» відбулося урочисте відкриття святкового дійства, де присутніх привітав голова Львівського обласного центру туризму Набитович Михайло Васильович. До виступу була запрошена і команда Зубрянського НВК. Зокрема, з короткою історичною довідкою про Легіон УСС виступила вчитель історії Супик Любов Богданівна, а святковості та врочистості цій події привніс виступ учасників танцювального колективу «Веселинка» Зубрянської школи, які й були учасниками сходження. Ввечері кожна команда взяла участь в конкурсі з найкращого виконання стрілецької пісні та інсценізації до неї.

25 квітня почалась головна подія – сходження на гору Маківка. Ранкове сонечко своїми теплими обіймами зустріло колону вишикуваних юних учасників. З піснями на устах, прапорами в руках, патріотичними почуттями у серцях молодь Львівщини вирушила стежками Січових Стрільців, прокладеними 100 років тому. «Ой на горі, на Маківці», «Гей там на горі Січ іде», «Червона калина» та ін. – це лише декілька пісень, які звучали з уст юних патріотів. Цікаво було те, що йшли саме тим шляхом, яким усуси обійшли місце розташування російських окупантів, аби зупинити їхній наступ. Важкою була 15-тикілометрова дорога до вершини гори, де і є меморіал УСС. Багато хто запитував: «Якщо в даних умовах таке сходження є важким, тоді що пережили стрільці, несучи зі собою важку амуніцію, зброю, причому, під постійним обстрілом з боку противника?» І якщо нашим рубіконом стала вершина гори, то усусів попереду чекало щонайменше чотири доби виснажливих боїв з окупантом, рубіконом яких стала успішна відсіч російським воякам і зупинення їхнього наступу.

Біля пантеону УСС було проведено панахиду, покладання квітів, запалювання свічок.

Після повернення на базу команди взяли участь у брейн-рингу з історії Січового Стрілецтва, а опісля переглянули документальний фільм «Бій на горі Маківка».

У неділю 26 квітня зранку відбулося нагородження учасників сходження грамотами і закриття туристичного табору.

Вчитель історії Супик Л.Б.