Відкритий захід до Дня вчителя
Мета: усвідомити роль вчителя у навчально-виховному процесі та проявити вдячність за його важливий внесок у цю справу.
Очікувані результати:
Після цього виховного заходу учні будуть розуміти:
- важливість навчально-виховної діяльності вчителя у їхньому житті;
- важливість активно вливатися у шкільне життя школи;
- необхідність самореалізації та вміння працювати в команді, розвивати комунікативні навики.
Форма підготовки відкритого заходу: проект.
Проектні завдання :
- І команда – зібрати найхарактерніші фрази вчителів школи та скласти сценку «На уроці» (відео додається - Додаток 1);
- ІІ команда – створити сценку-пантоміму шкільного іспиту з вчителем-екзаменатором та учнем, в якій дії вчителя та учня супроводжуватимуться уривками з відомих пісень, фрази з яких відтворять діалог, емоції та переживання учасників (відео додається – Додаток 2);
- ІІІ команда – скласти «Опитування, проведене учнями 11 класу» у формі запитань (поставлених учасниками команди) та відповідей, які міститимуться в окремих фразах з відомих пісень (відео додається – Додаток 3);
- ІV команда – зробити своїми руками подарунки «Осінній листопад» вчителям школи, роздрукувати запрошення для вчителів-пенсіонерів та оздобити актовий зал (запрошення та фото додається – Додаток 4, 5, 6).
Сценарій до Дня вчителя
Учні 11 класу співають пісню «Вона»:
Так у світі повелося
Що розпочинає осінь
Свято це шкільне, нам дороге!
День Учителя святкуєм –
Вчителів усіх вітаєм
І бажаєм щастя та добра!
Приспів
А вона, а вона
Сидітиме сумна –
Буде думати-гадати
Чи навчила нас добра?
Моя, вчителько, рідненька,
Моя, зоре, чарівна -
Я співатиму для неї –
А ж бринітиме сльоза!
Пісня продовжує звучати, а тим часом:
Учні 11 класу сходять зі сцени і дарують квіти та подарунки (зроблені своїми руками) вчителям. Згодом повертаються на сцену.
Ведучий :
- Шановні вчителі, велике спасибі та низький уклін Вам від усіх учнів нашої школи за безцінні скарби у вигляді знань!
-
- Цей святковий концерт присвячуємо Вам!
Учні на сцені завершують спів пісні «Вона» приспівом, вклоняються і виходять, окрім ведучих.
- «Багато, багато разів в житті мені розповідали різні люди свою біографію і щоразу вони спинялися з особливою любов'ю, подовгу… на образах учителів тієї школи, де колись училися. Згадували вони не зміст уроку, не стандарт, загальний для всіх шкіл, а щось характерне, індивідуальне, притаманне своїм учителям: їхні особливості, жести, ходу, манеру вести урок,— і разом з цим неповторним, особистим, що запам'яталося в учителі,— те цінне, що було від нього одержано, можливо, в одній фразі, в одному покаранні, в одній похвалі…»
Автор слів - письменниця Марієтта Шагінян
- Тому «...Борг учня перед учителем величезний, і шкода, що ми починаємо розуміти це не під час навчання, а в пору змужніння. І найчастіше це розуміння приходить тоді, коли вчитель вже спить вічним сном, і слова невисловленої вдячності важким тягарем лягають на наші душі.» - так сказав один зі східних мислителів - Джалол Ікрамі (таджицький письменник)
- «...Щасливий той, хто вчасно висловив учителеві свою найщирішу вдячність.
Я вважаю себе щасливим, я встиг це зробити. Але чого варті слова вдячності проти того, що зробив для мене мій учитель!..» - слова того ж автора.
Ведучий:
- А зараз – подарунок-подяка від 11 класу –
Пісня «Вчитель +»
І) Мій, добрий вчителю, душа твоя – криниця,
Скажи мені, чому, Тобі вночі не спиться?
І посивіли скроні й сумні Твої уста,
І відлітають вдаль Твої літа!
Приспів
Спасибі, вчителю, мій давній оберіг,
За те, що я вертаюсь на поріг,
За те, що я вертаюсь на поріг.
За те, що Ти навчив з добром на світі жить
І за дитинства неповторну путь!
ІІ) Пробач, учителю, соколе сизокрилий,
За те, що часом ми Тебе не розуміли,
За те, що білі скроні і сумні Твої вуста
І відлетіли вдаль Твої літа!
Приспів
Мій, вчителю, вклонюся Тобі
За Твої добрі очі,
За Твоє велике серце,
За те все добро,
Що Ти посіяв в наших душах!
- «Кажуть: Батьківщина починається з матері. Хай дозволено буде сказати нам: і з учителя. Є в його місії щось таке, що зближує її з великою місією, яку надала природа матері. Уявлення про світ як про прекрасне і вічне, уявлення, яке разом з життям дає дитині мати, вчитель покликаний зробити осмисленим, і зримим.»
Автор слів - письменник Савва Дангулов
- І ви це зробили – «осмисленою та зримою Ви зробили» любов своїх учнів до України. І коли ворог віроломно напав, вони, ваші учні, сміливо стали на захист свого народу, своєї країни. Давайте ж віддаймо шану хоробрим нашим воїнам-односельчанам та їхнім наставникам-вчителям!
До вашої уваги – Танець «Повертайся живим»
- «Програми в усіх школах одні й ті ж, підручники однакові, але школи різні, тому що різні вчителі. Школа — це передусім учитель. Особистість учителя — наріжний камінь виховання.» - такий висновок зробив відомий український вчений-педагог - Василь Сухомлинський
- Цікаві слова сказав казахський історик та письменник Тойшибеков Бауржан: «Гарний лише той учитель, у якому ще не вмер учень.»
- Нас завжди цікавило, а що було б, якби учні стали вчителями? Давайте подивимось:
- Сценка «Вчителі на уроці» (музичний супровід - пісня «Дякую тобі, рідна школо…»)
( У сценці використані найхарактерніші фрази вчителів Зубрянського НВК, які виділені курсивом)
Дзвенить дзвінок. Учні розсідаються за парти. Входить директор школи.
- Директор. Доброго дня! Так – дата, класна робота, тема уроку. Беремо в ручечки ручечки і писяємо. Особливо це стосується вас, Марія Іванівна, бо я бачу, що вам з Катериною Михайлівною не до того. Всі решта випрямите спини, сядьте рівно, а то до двадцяти років будете горбатими, сколіозними і сліпими! А тепер, народе хороший, що у вас із домашнім, зробили? Хто хоче зі мною поспілкуватися? Бачу «ліс рук»…
- Люба Богданівна (тягне руку). Можна? Можна? Ну-у!
- Директор. Люба Богданівна, ви хочете відповідати?
- Любов Богданівна. Ні, я хочу вийти.
- Директор. Сидіти! Надумались вийти! Ще чого! Дітей не можна на уроці випускати з кабінету! … Так, хто відповідатиме?... Люди добрі, ви домашнє завдання виконали? Раз добровольців немає, то відповідатиме (дивиться в журнал) – Оксана Зенонівна.
- Оксана Зенонівна. Тільки що, так відразу я.
- Директор. Ну, Оксана Зенонівна, в якому році Шевченко написав «Лісову пісню»? Не підказувати! Хто підказував? Ну чесне слово, в мене немає слів. Не знаєте? Соромно! Знову двійка! Ні! Це забагато! Одиниця! Третя поспіль! А-я-яй!
- Люба Богданівна (тягне руку). Ну пустіть… Я хочу вийти! Дуже-е-е!
- Директор. Навіщо?
- Підходить до вчительського столу та стає у відповідній позі.
- Любов Богданівна. Я на вушко (шепоче).
- Директор. А перерви вам мало? Га? Знову ухиляєтеся від уроків? Знаю я вашу породу. Чи може вуха пухнуть, га? Та я вас наскрізь бачу! А табличку множення розказати? А 6 на 8, га? Мовчимо? А математика – цариця полів?
- Вчитель математики – Марія Петрівна. Не полів, а наук - смію замітити…
- Директор. А вас, Маріє Пертрівно, ніхто не питав! Вам ясно? Раз так, то скажіть, чому дорівнює сума квадратних катетів?
- Марія Петрівна. Яких-яких катетів?
- Директор. Не знаєте? Може ви й про гіпотенузу нічого не чули? Два, Марія Петрівна, два! Несіть щоденника! Не має? Прийдете завтра з батьками! А ви, Оксано Іванівно, чому сяєте, з хімією у вас усе в порядку? Не повірю! Відповідайте, при якій температурі кипить прямий кут! Що, повний нуль? Абзац! Не знаєте? Ваша вчорашня виплакана трійка наказала довго жити! А контрольну ви здерли, скопіювали, так і поясните батькам, що влаштувалися тут у школі ксероксом! І з лугами у вас теж не краще. Зовсім погано. Один бал. Так що ваша карта бита. Хай батьки порадіють, яку ледацюгу виростили на мою голову.
- Задзвенів мобільний телефон.
- Директор. А це хто вам дозволив користуватися мобільним телефоном на уроці, Катерино Михайлівно. Я розумію, що ви з ним спите, працюєте, ходите і тому подібне. Ті ваші гаджети, контакти, проекти так зазомбували ваш мозг, що ви вже не відрізняєте Європи від Азії, суші від моря і тому подібне. От розкажіть, наприклад, куди впадає Чорне море? Не підказувати! Маріє Іванівно, я знаю, що ви вмієте «лапшу на вуха вішати» про Тома Сойєра, Робінзона Крузо, але, будь-ласка, на даний момент помовчіть.
- Катерина Михайлівна. Не знаю…
- Директор. А яка найвища гора на Україні?
- Катерина Михайлівна. Говерла.
- Директор. Ах ти ж «нездала» мала. Ну можеш, якщо хочеш.
- Директор. Та-а-ак, хто нам наступний дасть відповідь на це питання? (дивиться в журнал) Нам відповість Тетяна Орестівна.
- Тетяна Орестівна. А чому я?
- Директор. Бо більше нікому! Відповідайте!
- Тетяна Орестівна. Я не знаю.
- Директор. Стидоба, Тетянище, стидоба!
- Тетяна Орестівна. Що-що?
- Директор. В чоло, а решта – в плечі! Сідайте, одиниця!
- Директор. А це що за сторонні звуки? Леся Іванівно і Зоряно Євгенівно! Хто би міг подумати? Сидять і базікають! Я що до глечика говорю? Він скоро буде розумнішим за вас. Отже, коли Шевченко написав свою «Лісову пісню», Леся Іванівна?
- Леся Іванівна. Я забула…
- Директор. Не знала, не знала і забула.
- Леся Іванівна. Я вчила… Знаю все про футболіста А. Шевченка.
- Директор. Вчила вона! Я знаю, як ти вчила! Через пень-колоду! Переучила!... Книжки в сумці, а хлопці на думці! Називається приїхали! Добре, хоч про Шеву чула. Великий футболіст! Хоч за це «три» втулю. Слабеньке…
- Оксана Ярославівна гортає журнал мод.
- Директор (вихоплює журнал). Люди добрі! «Бурду» читає! Встати, Оксано Ярославівно! Вирядилась як на дискотеку! І губи нафарбувала! Скромнішою треба бути! Тут вам не гульки! Не гульки, я сказала!... Щоденник! Щоденник, бігом!
- Оксана Ярославівна. Я забула…
- Директор. А голову не забула? Пам'ять у неї дівоча! Якщо завтра щоденник не принесеш, то зараз же ж додому відправлю, за батьками! Хай виховують свою дочку належно!
- Ольга Володимирівна. Можна увійти!
- Директор. Привіт, Ольга Володимирівна, явилися-не запилилися. Де це ви пропадали? Знову каву пили? Швиденько до дошки відповідати.
- Ольга Володимирівна. Я не вивчила.
- Директор. Добре, що сама явилася! Ви живете по-принципу, що вчитися ніколи не пізно? Сідайте, одиниця!
- Директор. Бере журнал і намагається заповнювати.
- Директор. Підіб’ємо підсумки і «намалюємо» ваші «високі бали» в журнал. (Шукає ручку в кишені, сумці та т.п.) Діти, ви не бачили моєї ручки? Знову десь загубила! І у вас поназичаю і свої принесу – і все одно вони всі десь зникають… Ірина Петрівна, досить базікати, мені вже набридло! «Вас багато, а я одна»! Краще позичте свою ручку!
- Директор. Ні, народе хороший, так діло не піде! Я покладав на вас великі надії, а у вас одні гульки та волейбол в голові! Лише початок року, а ви вже купу «одиниць» нахапали! Так ви зі школи ніколи не вийдете!...
- Дзвенить дзвінок на перерву. Учні встають, шикуються і вклоняються перед глядачами.
- Римський філософ Сенека Старший колись сказав: «Кого боги хочуть покарати, того вони роблять педагогом.»
- Ви з цим погодитесь «на всі сто», особливо, якщо подивитесь на оцю історію зі шкільного життя - «Шкільний іспит»:
- Сценка «Шкільний іспит» (музичний супровід - пісня «Дякую тобі, рідна школо…»)
(Сценка-пантоміма шкільного іспиту з вчителем-екзаменатором та учнем. Дії вчителя та учня супроводжуються уривками з відомих пісень, фрази з яких відтворюють діалог, емоції та переживання учасників)
- Танцювальна композиція від колективу сучасного танцю «Terra viva»
- А як вам такі слова нашого сучасника Максима Звонарьова:
«У гарному вчителі ми цінуємо кращі якості дресирувальника, клоуна й циркового коня, що рік за роком ганяє по колу»?
- І тому рік за роком вчитель і учень, перебуваючи в стінах школи, виробляють стійкі думки та почуття, наприклад, такі:
- «Опитування, проведене учнями 11 класу»
На сцену виходять двоє учнів 11 класу і по-черзі промовляють:
- Напередодні свята ми взяли інтерв’ю в директора школи, а також в інших працівників та учнів школи:
- Ми запитали у нашого директора Володимира Васильовича, що він думає про школу:
(звучить пісня «Моя любов»)
2. Запитавши директора, чи хоче він, щоб його учні закінчили школу із золотою медаллю, ми почули:
(звучить пісня «Цей сон, цей сон…»)
3. Ось, що говорить Володимир Васильович про свого секретаря:
(звучить пісня «Така, як ти…»)
4. Як учні випрошують оцінку в учителів:
(звучить пісня «Я буду руки тебе целовать»)
5. Ось як учні добираються до школи:
(звучить пісня «Їде маршрутка»)
6. Ми запитали в директора, що він думає з приводу, що Міністерство Освіти виділить кошти на нашу школу і почули:
(звучить пісня «По-моєму чувак нас кинули»)
7. Також ми з’ясували у Володимира Васильовича, що він хотів би зробити найближчим часом? І почули:
(звучить пісня «Я давним-давно хотів пересісти з «Жигулів»)
8. Ось що співає учень після випускного:
(звучить пісня «Відпусти»)
9. Серед учнів нашої школи ми провели опитування і ось, що вони думають про нашого директора:
(звучить пісня «О, Боже, какой мужчина»)
10. Ось, що наші учні будуть говорити Володимиру Васильовичу і вчителям після закінчення школи:
(звучить пісня «Па-па»)
11. І на завершення – ми запитали у вчителів, як вони збираються святкувати День вчителя? І почули:
(звучить пісня «Гей забава, забава аж до рання»)
- Танцювальна композиція від колективу естрадного танцю «Terra viva»
Всі учні 11 класу виходять на сцену і на завершення вітають вчителів:
Учениця 1:
Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
Мить, коли учитель-математик
Каже: «Піднімайсь! До дошки йди!
Учениця 2:
Мить, коли окрилений філолог
Прорікає: «Пишемо диктант!»
А рішучий завуч б'є на сполох;
«Кинь шпаргалку! Розвивай талант!»
Учениця 3:
Мить, коли усміхнений директор
На контрольну радісно спішить,
А галантний дядечко-інспектор
Документи в папках потрошить!
Учень 4: Коли тести пропонує фізик,
Учень 5: Музикант настроює рояль,
Учень 6: Як біолог марно сушить мозок,
Учень 7: А географ дує, як містраль.
Учень 1: Як історик датами морочить,
Учень 2: Фізкультурник біга, як Пеле.
Учень 3: Зарубіжник серенади строчить,
Учень 4: Трудовик монтує «Шевроле»,
Учень 5: Як завгосп комп'ютерами марить,
Учень 6: Бібліограф книги роздає,
Учень 7:
Як психолог лине поза хмари
Щастячко шукать своє й моє.
Учень 1:
Скільки не судилося б ходити
В перший клас читати «Буквара»,
Усі разом:
Школу рідну будемо любити
Ту, де кожна вчителька - зоря!
Всі разом співають пісню «Вчителю»:
І) Через пару років, які пролетять як місяць,
Із класу я Твого піду.
Без Тебе, любий учитель,
Навчуся сам я жити, дорогу додому знайду.
І будуть інші діти дарувати Тобі квіти,
Твою пізнають доброту –
Ви будете одна сім”я.
Приспів:
І в класі сонце засяє, пісня весела заграє
Як на дитячих обличчях щирий побачиш ти сміх.
Варто учнів покохати, себе частину віддати,
І вже за декілька років мамою станеш для них.
ІІ) І це знають всі, це знаю я,
Яка важка професія Твоя!
Тримайся! Тримайся! Тримайся!
І у сумну годину, найважчий час
Ти все одно так сильно любиш нас!
Зізнайся! Зізнайся! Зізнайся!
Приспів.
|