ПРОДОВЖЕННЯ:https://drive.google.com/folderview?id=0B22hrH_HRcyzTFV2YTJlUVkxQmc&usp=sharing

ВИСТУП УЧНИЦІ: Старчак Ірини  

    На основі презентації «Сотенні куреню «Залізняка» (Додаток 4).

Сотенні куреню «Залізняка»

МАЗУР Григорій (псевдо «Калинович») – народився 15 січня 1912 року в селі Карів Рава-Руського повіту (тепер Львівська обл.). Сотенний сотні «Месники-1». Син Василя та Пелагії. Член ОУН з 1936 року. З квітня 1946 року в лавах УПА – сотня  «Залізняка», де займав пост командира ІУ повстанської чоти, чоти кіннотників. Після створення куреня «Месники» стає командиром ІІІ чоти сотні «М – 3». З березня 1946 року – командир сотні «М-1», діє на території Ярославщини, зокрема, Синявщини, аж до розформування підрозділів УПА на Закерзонні. За час його командування жоден із його підрозділів не зазнав поразки. Всі бойові операції, проведені ним, відзначились значними перемогами над переважаючими силами ворога. У серпні 1947 року під час переходу польсько-чеського кордону біля міста Рабки поранений у бою чеськими прикордонниками, захоплений у полон і переданий полякам. 10 січня 1949 року в Ряшеві засуджений до смертної кари. Страчений у Варшаві.

ШИМАHСЬКИЙ Іван (псевдо «Шум») – народився у  1913 році у селі Люблинець Новий Любачівського повіту ( тепер Польща). Сотенний сотні «Месники-2», хорунжий УПА. В 1934–1936 рр. служив у підрозділах кавалерії Польського Війська у місті Ланьцуті. Член та організатор ОУH, УHС (Ураїнської Національної Самооборони) на теренах Любачівщини і Чесанівщини. В 1944–1947 рр. – заступник командира «Залізняка» куреня «Месники» та командир сотні «Месники-1», а з листопада 1945 р.– командир сотні «Месники-2». Загинув 5 вересня 1947 року в криївці біля села Монастир, зраджений стрільцем «Левком».

БУЛАС Теодор (псевдо «Балай», «Бень») - народився 6 березня 1913 року у селі Вілька Горинецька Любачівського повіту (тепер Польща). Сотенний сотні «Месники-3». Закінчив 6 класів початкової школи. Рільник. 1933–1934 рр. служив у ВП, закінчив підстаршинську школу. 1941–1944 рр. – в українській поліції. В лавах УПА з весни 1944 р., командир чоти у сотні «Залізняка». З осені 1944 р.– командир чоти у сотні «М-2», а з квітня 1945 р. – командир новоствореної сотні «М-3». Загинув 11 червня 1946 року у бою з солдатами ВП (Війська Польського) біля Старого Села: щоб не попасти живим у руки ворога, підірвав себе гранатою. Похований у лісі біля присілка Щебивовки села Сурмачівка Ярославського повіту.

ТАРАБАHЬ Микола (псевдо «Туча») – народився у 1921 році в селі Будомир Любачівського повіту (тепер Польща).  Сотенний сотні «Месники-3». Під час війни був членом 1-ої української дивізії УHА «Галичина», де служив у підрозділі артилерії. Від весни 1944 р. перебуває в лавах УПА. З 30 травня 1946 р. – командир сотні «Месники-2». Легендарний учасник і переможець багатьох боїв з німецькими та комуністичними загарбниками на Закерзонні. Літом 1947 р. з групою повстанців перейшов до американської окупаційної зони, де склали зброю. Живе у США.

ЯРМОЛА Василь (псевдо «Яр») – народився у  1915 року в селі Вербиця Рава-Руського повіту (тепер Польща).  Сотенний сотні «Месники-4». Член ОУH від 1936 р. За її наказом вступає до української допоміжної поліції. З весни 1944 р. перебуває в лавах УПА, командир III чоти сотні «Залізняка», пізніше – командир I чоти сотні «Месники-1». Літом 1945 р. організовує четверту сотню куреня «Месники» – «Месники-4» і стає її командиром. У жовтні 1946 р. переведений до 28 Тактичного Відтинка «Данилів», де був призначений командиром сотні «Вовки I». За непідтвердженим джерелом інформації загинув на терені Грубешівщини в липні або  серпні 1947 року.

ЛЕВКО Григорій (псевдо «Крук») – народився у 1917року в селі Кобильниця (?) Любачівського повіту (тепер Польща).  Сотенний сотні «Месники-5», хорунжий УПА. Співорганізатор і учасник українського підпілля. З осені 1945 р. командир сотні «Месники-5» в курені «Месники». Восени 1947 р. з групою повстанців перейшов до американської окупаційної зони, де склали зброю. Подальша його доля залишається нез’ясованою. Під кінець 1950-х років совєцькі органи повідомляли про його загибель, проте під час судового процесу над командиром «Залізняком» в Перемишлі в 1961 році виринула справа про можливе проживання командира «Крука» в Західній Німеччині.

Пісня «Крук».

ВИСТУП УЧНИЦІ: Кобуз Марти 

    На основі презентації «Цікаві факти з життя повстанців куреню «Залізняка» (Додаток 5).

Бій в Олешичах

    15 вересня 1945 року повстанські рої і чоти сотні УПА «Месники-3» командира «Балая» підходять під Олешичі та в сутінках займають висхідні бойові позиції.

Про цей бій та атаку українських повстанців на Олешичі згадує і пан Владислав Шельонговскі, один із командирів польських «червоних» підрозділів, які воювали на Закерзонні з нашими повстанцями, у виданій ним книжці «Розбурханий Сян». Він пише: «З південної сторони пронеслося «Слава!» і «Туча» підняв свою сотню в атаку. Загриміли кулеметні черги солдатів, які охороняли «репатріантів», але упівці (повстанці), як буря, влетіли до табору. Через кілька хвилин безнадійного опору солдатів упівці здобули залізничу станцію, облили її бензином та підпалили».

Бій з більшовиками на Мриглодах та Грушці

    Повстанська чота командира «Дима» розташувалась у хатах на присілку Грушка, а чота командира «М’яча» – у хатах села Мриглоди.
На початку березня 1945 року стояв сильний мороз, гуляла зловіща сніжна завірюха. Мело снігом так, що світу не було видно.
   А в недалекій Раві-Руській большевики готувалися до остаточної розправи з українськими «бандьорами». Сексоти та донощики повідомили їм, що на присілку Грушка та Мриглодах перебувають українські повстанці куреня «Залізняка», що їх дуже багато і що вони добре озброєні.
За словами очевидців та учасників боїв, хлопці з «барвінку» пішли на допомогу оточеним побратимам, безстрашно боролися з ворогом як молоді леви, ліквідували не одного большевицького гада, але пробитися до оточених не змогли.
    В нерівному бою загинули чотові «Дим» і «М'яч», та всього 62 повстанці. 
Після бою командир «Залізняк» висловив хлопцям з «барвінку»  щиру подяку за їхню мужність, відвагу і зняв з них достроково покарання за порушення дисципліни.

Пісня «Чорна вишиванка».

ВИСТУП  ВЧИТЕЛЯ (Додаток І, ІІ)

    На основі презентації «Етапи збройної боротьби на території Закерзоння»

(Додаток 6)

     На основі презентації «Повстанці – вихідці з нашого краю»

(Додаток 7)

Пісня «Сніги, сніги…».

ІV. Підсумки уроку.

Отримані знання учні закріплять на підсумковій грі «Що? Де? Коли?», проведення якої передбачено вкінці Тижня культури рідного краю.