Відкритий захід до Дня вчителя

Мета: усвідомити роль вчителя у навчально-виховному процесі та проявити вдячність за його важливий внесок у цю справу.

Очікувані результати:

Після цього виховного заходу  учні будуть розуміти:

- важливість навчально-виховної діяльності вчителя у їхньому житті;

- важливість активно вливатися у шкільне життя школи;

- необхідність самореалізації та вміння працювати в команді, розвивати комунікативні навики.

Форма підготовки відкритого заходу: проект.

Проектні завдання :

- І команда – зібрати найхарактерніші фрази вчителів школи та скласти сценку «На уроці» (відео додається - Додаток 1);

- ІІ команда – створити сценку-пантоміму шкільного іспиту з вчителем-екзаменатором та учнем, в якій дії вчителя та учня супроводжуватимуться уривками з відомих пісень, фрази з яких відтворять діалог, емоції та переживання учасників (відео додається – Додаток 2);

- ІІІ команда – скласти «Опитування, проведене учнями 11 класу» у формі запитань (поставлених учасниками команди) та відповідей, які міститимуться в  окремих фразах з відомих пісень (відео додається – Додаток 3);

- ІV команда – зробити своїми руками подарунки  «Осінній листопад» вчителям школи, роздрукувати запрошення для вчителів-пенсіонерів та оздобити актовий зал (запрошення та фото додається – Додаток 4, 5, 6).

Сценарій до Дня вчителя

Учні 11 класу співають пісню «Вона»:

Так у світі повелося

Що розпочинає осінь

Свято це шкільне, нам дороге!

День Учителя святкуєм –

Вчителів усіх вітаєм

І бажаєм щастя та добра!

Приспів

 А вона, а вона

Сидітиме сумна –

Буде думати-гадати

Чи навчила нас добра?

Моя, вчителько, рідненька,

Моя, зоре, чарівна  -

Я співатиму для неї –

А ж бринітиме сльоза!

Пісня продовжує звучати, а тим часом:

    Учні 11 класу сходять зі сцени і дарують квіти та подарунки (зроблені своїми руками) вчителям. Згодом повертаються на сцену.

Ведучий :

• Шановні вчителі, велике спасибі та низький уклін Вам від усіх учнів нашої школи за безцінні скарби у вигляді знань!
•  
• Цей святковий концерт присвячуємо Вам!

    Учні на сцені завершують спів пісні «Вона» приспівом, вклоняються і виходять, окрім ведучих.

• «Багато, багато разів в житті мені розповідали різні люди свою біографію і щоразу вони спинялися з особливою любов'ю, подовгу… на образах учителів тієї школи, де колись училися. Згадували вони не зміст уроку, не стандарт, загальний для всіх шкіл, а щось характерне, індивідуальне, притаманне своїм учителям: їхні особливості, жести, ходу, манеру вести урок,— і разом з цим неповторним, особистим, що запам'яталося в учителі,— те цінне, що було від нього одержано, можливо, в одній фразі, в одному покаранні, в одній похвалі…»

Автор слів - письменниця Марієтта  Шагінян

• Тому «...Борг учня перед учителем величезний, і шкода, що ми починаємо розуміти це не під час навчання, а в пору змужніння. І найчастіше це розуміння приходить тоді, коли вчитель вже спить вічним сном, і слова невисловленої вдячності важким тягарем лягають на наші душі.»  - так сказав один зі східних мислителів - Джалол Ікрамі (таджицький письменник)

• «...Щасливий той, хто вчасно висловив учителеві свою найщирішу вдячність.

Я  вважаю  себе  щасливим,  я встиг  це  зробити.  Але  чого  варті слова вдячності проти того,  що зробив  для  мене  мій учитель!..»  - слова того ж автора.

           Ведучий:

• А зараз – подарунок-подяка від 11 класу –

Пісня «Вчитель +»

І) Мій, добрий вчителю, душа твоя – криниця,

Скажи мені, чому, Тобі вночі не спиться?

І посивіли скроні й сумні Твої уста,

І відлітають вдаль Твої літа!

Приспів

Спасибі, вчителю, мій давній оберіг,

За те, що я вертаюсь на поріг,

За те, що я вертаюсь на поріг.

За те, що Ти навчив з добром на світі жить

І за дитинства неповторну путь!

ІІ) Пробач, учителю, соколе сизокрилий,

За те, що часом ми Тебе не розуміли,

За те, що білі скроні і сумні Твої вуста

І відлетіли вдаль Твої літа!

Приспів

Мій, вчителю, вклонюся Тобі

За Твої добрі очі,

За Твоє велике серце,

За те все добро,

Що Ти посіяв в наших душах!

• «Кажуть: Батьківщина починається з матері. Хай дозволено буде сказати нам: і з учителя. Є в його місії щось таке, що зближує її з великою місією, яку надала природа матері. Уявлення про світ як про прекрасне і вічне, уявлення, яке разом з життям дає дитині мати, вчитель покликаний зробити осмисленим, і зримим.»

Автор слів - письменник Савва  Дангулов

• І ви це зробили – «осмисленою та зримою Ви зробили» любов своїх учнів до України. І коли ворог віроломно напав, вони, ваші учні,  сміливо стали на захист свого народу, своєї країни. Давайте ж віддаймо шану  хоробрим нашим воїнам-односельчанам та їхнім наставникам-вчителям!

До вашої уваги – Танець «Повертайся живим»

• «Програми в усіх школах одні й ті ж, підручники однакові, але школи різні, тому що різні вчителі. Школа — це передусім учитель. Особистість учителя — наріжний камінь виховання.» - такий висновок зробив відомий український вчений-педагог - Василь Сухомлинський

• Цікаві слова сказав казахський історик та письменник Тойшибеков  Бауржан: «Гарний лише той учитель, у якому ще не вмер учень.»

• Нас завжди цікавило, а що було б, якби учні стали вчителями? Давайте подивимось:

• Сценка «Вчителі на уроці» (музичний супровід - пісня «Дякую тобі, рідна школо…»)

( У сценці використані найхарактерніші фрази вчителів Зубрянського НВК, які виділені курсивом)

Дзвенить дзвінок. Учні розсідаються за парти. Входить директор школи.

• Директор. Доброго дня! Так – дата, класна робота, тема уроку. Беремо в ручечки ручечки і писяємо. Особливо це стосується вас, Марія Іванівна, бо я бачу, що вам з Катериною Михайлівною не до того. Всі решта випрямите спини, сядьте рівно, а то до двадцяти років будете горбатими, сколіозними і сліпими! А тепер, народе хороший, що у вас із домашнім, зробили? Хто хоче зі мною поспілкуватися? Бачу «ліс рук»…
• Люба Богданівна (тягне руку). Можна? Можна? Ну-у!
• Директор. Люба Богданівна, ви хочете відповідати?
• Любов Богданівна. Ні, я хочу вийти.
• Директор. Сидіти! Надумались вийти! Ще чого! Дітей не можна на уроці випускати з кабінету! … Так, хто відповідатиме?... Люди добрі, ви домашнє завдання виконали? Раз добровольців немає, то відповідатиме (дивиться в журнал) – Оксана Зенонівна.
• Оксана Зенонівна. Тільки що, так відразу я.
• Директор. Ну, Оксана Зенонівна, в якому році Шевченко написав «Лісову пісню»? Не підказувати! Хто підказував? Ну чесне слово, в мене немає слів. Не знаєте? Соромно! Знову двійка! Ні! Це забагато! Одиниця! Третя поспіль! А-я-яй!
• Люба Богданівна (тягне руку). Ну пустіть… Я хочу вийти! Дуже-е-е!
• Директор. Навіщо?
• Підходить до вчительського столу та стає у відповідній позі.
• Любов Богданівна. Я на вушко (шепоче).
• Директор. А перерви вам мало? Га? Знову ухиляєтеся від уроків? Знаю я вашу породу. Чи може вуха пухнуть, га? Та я вас наскрізь бачу! А табличку множення розказати? А 6 на 8, га? Мовчимо? А математика – цариця полів?
• Вчитель математики – Марія Петрівна. Не полів, а наук - смію замітити…
•  Директор. А вас, Маріє Пертрівно, ніхто не питав! Вам ясно? Раз так, то скажіть, чому дорівнює сума квадратних катетів?
• Марія Петрівна. Яких-яких катетів?
• Директор. Не знаєте? Може ви й про гіпотенузу нічого не чули? Два, Марія Петрівна, два! Несіть щоденника! Не має? Прийдете завтра з батьками! А ви, Оксано Іванівно, чому сяєте, з хімією у вас усе в порядку? Не повірю! Відповідайте, при якій температурі кипить прямий кут! Що, повний нуль? Абзац! Не знаєте? Ваша вчорашня виплакана трійка наказала довго жити! А контрольну ви здерли, скопіювали, так і поясните батькам, що влаштувалися тут у школі ксероксом! І з лугами у вас теж не краще. Зовсім погано. Один бал. Так що ваша карта бита. Хай батьки порадіють, яку ледацюгу виростили на мою голову.
• Задзвенів мобільний телефон.
• Директор. А це хто вам дозволив користуватися мобільним телефоном на уроці, Катерино Михайлівно. Я розумію, що ви з ним спите, працюєте, ходите і тому подібне. Ті ваші гаджети, контакти, проекти так зазомбували ваш мозг, що ви вже не відрізняєте Європи від Азії, суші від моря і тому подібне. От розкажіть, наприклад, куди впадає Чорне море? Не підказувати! Маріє Іванівно, я знаю, що ви вмієте «лапшу на вуха вішати» про Тома Сойєра, Робінзона Крузо, але, будь-ласка, на даний момент помовчіть.
• Катерина Михайлівна. Не знаю…
• Директор. А яка найвища гора на Україні?
• Катерина Михайлівна. Говерла.
• Директор. Ах ти ж «нездала» мала. Ну можеш, якщо хочеш.
• Директор. Та-а-ак, хто нам наступний дасть відповідь на це питання? (дивиться в журнал) Нам відповість Тетяна Орестівна.
• Тетяна Орестівна. А чому я?
• Директор. Бо більше нікому! Відповідайте!
• Тетяна Орестівна. Я не знаю.
• Директор. Стидоба, Тетянище, стидоба!
• Тетяна Орестівна. Що-що?
• Директор. В чоло, а решта – в плечі! Сідайте, одиниця!
• Директор. А це що за сторонні звуки? Леся Іванівно і Зоряно Євгенівно! Хто би міг подумати? Сидять і базікають! Я що до глечика говорю? Він скоро буде розумнішим за вас. Отже, коли Шевченко написав свою «Лісову пісню», Леся Іванівна?
• Леся Іванівна. Я забула…
• Директор. Не знала, не знала і забула.
• Леся Іванівна. Я вчила… Знаю все про футболіста А. Шевченка.
• Директор. Вчила вона! Я знаю, як ти вчила! Через пень-колоду! Переучила!... Книжки в сумці, а хлопці на думці! Називається приїхали! Добре, хоч про Шеву чула. Великий футболіст! Хоч за це «три» втулю. Слабеньке…
• Оксана Ярославівна гортає журнал мод.
• Директор (вихоплює журнал). Люди добрі! «Бурду» читає! Встати, Оксано Ярославівно! Вирядилась як на дискотеку! І губи нафарбувала! Скромнішою треба бути! Тут вам не гульки! Не гульки, я сказала!... Щоденник! Щоденник, бігом!
• Оксана Ярославівна. Я забула…
• Директор.  А голову не забула? Пам'ять у неї дівоча! Якщо завтра щоденник не принесеш, то зараз же ж додому відправлю, за батьками! Хай виховують свою дочку належно!
• Ольга Володимирівна. Можна увійти!
• Директор. Привіт, Ольга Володимирівна, явилися-не запилилися.  Де це ви пропадали? Знову каву пили? Швиденько до дошки відповідати.
• Ольга Володимирівна. Я не вивчила.
• Директор. Добре, що сама явилася! Ви живете по-принципу, що вчитися ніколи не пізно? Сідайте, одиниця!
• Директор. Бере журнал і намагається заповнювати.
• Директор. Підіб’ємо підсумки і «намалюємо» ваші «високі бали» в журнал. (Шукає ручку в кишені, сумці та т.п.) Діти, ви не бачили моєї ручки? Знову десь загубила! І у вас поназичаю і свої принесу – і все одно вони всі десь зникають… Ірина Петрівна, досить базікати, мені вже набридло! «Вас багато, а я одна»! Краще позичте свою ручку!
• Директор. Ні, народе хороший, так діло не піде! Я покладав на вас великі надії, а у вас одні гульки та волейбол в голові! Лише початок року, а ви вже купу «одиниць» нахапали! Так ви зі школи ніколи не вийдете!...
• Дзвенить дзвінок на перерву. Учні встають, шикуються і вклоняються перед глядачами.

• Римський філософ Сенека Старший колись сказав: «Кого боги хочуть покарати, того вони роблять педагогом.»

• Ви з цим погодитесь «на всі сто», особливо, якщо подивитесь на оцю історію зі шкільного життя - «Шкільний іспит»:

• Сценка «Шкільний іспит» (музичний супровід - пісня «Дякую тобі, рідна школо…»)

(Сценка-пантоміма шкільного іспиту з вчителем-екзаменатором та учнем. Дії вчителя та учня супроводжуються уривками з відомих пісень, фрази з яких відтворюють діалог, емоції та переживання учасників)

• Танцювальна композиція від колективу сучасного танцю «Terra viva»

• А як вам такі слова нашого сучасника Максима Звонарьова:

«У гарному вчителі ми цінуємо кращі якості дресирувальника, клоуна й циркового коня, що рік за роком ганяє по колу»?

• І тому рік за роком вчитель і учень, перебуваючи в стінах школи, виробляють стійкі думки та почуття, наприклад, такі:

• «Опитування, проведене учнями 11 класу»

На сцену виходять двоє учнів 11 класу і по-черзі промовляють:

•  Напередодні свята ми взяли інтерв’ю в директора школи, а також в інших працівників та учнів школи:

1. Ми запитали у нашого директора Володимира Васильовича, що він думає про школу:

(звучить пісня «Моя любов»)

           2.  Запитавши директора, чи хоче він, щоб його учні закінчили школу із    золотою медаллю, ми почули:

(звучить пісня «Цей сон, цей сон…»)

           3. Ось, що говорить Володимир Васильович про свого секретаря:

(звучить пісня «Така, як ти…»)

           4. Як учні випрошують оцінку в учителів:

(звучить пісня «Я буду руки тебе целовать»)

           5. Ось як учні добираються до школи:

(звучить пісня «Їде маршрутка»)

           6. Ми запитали в директора, що він думає з приводу, що Міністерство Освіти виділить кошти на нашу школу і почули:

(звучить пісня «По-моєму чувак нас кинули»)

           7. Також ми з’ясували  у Володимира Васильовича, що він хотів би зробити найближчим часом? І почули:

(звучить пісня «Я давним-давно хотів пересісти з «Жигулів»)

           8. Ось що співає учень після випускного:

(звучить пісня «Відпусти»)

           9. Серед учнів нашої школи ми провели опитування і ось, що вони думають про нашого директора:

(звучить пісня «О, Боже, какой мужчина»)

           10. Ось, що наші учні будуть говорити Володимиру Васильовичу і вчителям після закінчення школи:

(звучить пісня «Па-па»)

           11. І на завершення – ми запитали у вчителів, як вони збираються святкувати День вчителя? І почули:

(звучить пісня «Гей забава, забава аж до рання»)

• Танцювальна композиція від колективу естрадного танцю «Terra viva»

Всі учні 11 класу виходять на сцену і на завершення вітають вчителів:

•  Привітання вчителям:

Учениця 1:

Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

Мить, коли учитель-математик

Каже: «Піднімайсь! До дошки йди!

Учениця 2:

Мить, коли окрилений філолог

Прорікає: «Пишемо диктант!»

А рішучий завуч б'є на сполох;

«Кинь шпаргалку! Розвивай талант!»

Учениця 3:

Мить, коли усміхнений директор

На контрольну радісно спішить,

А галантний дядечко-інспектор

Документи в папках потрошить!

Учень 4: Коли тести пропонує фізик,

Учень 5: Музикант настроює рояль,

Учень 6: Як біолог марно сушить мозок,

Учень 7: А географ дує, як містраль.

Учень 1: Як історик датами морочить,

Учень 2: Фізкультурник біга, як Пеле.

Учень 3: Зарубіжник серенади строчить,

Учень 4: Трудовик монтує «Шевроле»,

Учень 5: Як завгосп комп'ютерами марить,

Учень 6: Бібліограф книги роздає,

Учень 7:

Як психолог лине поза хмари

Щастячко шукать своє й моє.

Учень 1:

Скільки не судилося б ходити

В перший клас читати «Буквара»,

Усі разом:

Школу рідну будемо любити

Ту, де кожна вчителька - зоря!

Всі разом співають пісню «Вчителю»:

І) Через пару років, які пролетять як місяць,

Із класу я Твого піду.

Без Тебе, любий учитель,

Навчуся сам я жити, дорогу додому знайду.

І будуть інші діти дарувати Тобі квіти,

Твою пізнають доброту –

Ви будете одна сім”я.

Приспів:

І в класі сонце засяє, пісня весела заграє

Як на дитячих обличчях щирий побачиш ти сміх.

Варто учнів покохати, себе частину віддати,

І вже за декілька років мамою станеш для них.

ІІ) І це знають всі, це знаю я,

Яка важка професія Твоя!

Тримайся! Тримайся! Тримайся!

І у сумну годину, найважчий час

Ти все одно так сильно любиш нас!

Зізнайся! Зізнайся! Зізнайся!

Приспів.